-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обмуро́вувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обмуро́вуймо |
| 2 особа | обмуро́вуй | обмуро́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обмуро́вуватиму | обмуро́вуватимемо, обмуро́вуватимем |
| 2 особа | обмуро́вуватимеш | обмуро́вуватимете |
| 3 особа | обмуро́вуватиме | обмуро́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обмуро́вую | обмуро́вуємо, обмуро́вуєм |
| 2 особа | обмуро́вуєш | обмуро́вуєте |
| 3 особа | обмуро́вує | обмуро́вують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обмуро́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обмуро́вував | обмуро́вували |
| жін. р. | обмуро́вувала |
| сер. р. | обмуро́вувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| обмуро́вуваний |
| Безособова форма |
| обмуро́вувано |
| Дієприслівник |
| обмуро́вувавши |
Словник синонімів
ОБКЛА́СТИ [ОБІКЛА́СТИ рідше] (покрити чимось усю поверхню чого-небудь); ОБЛОЖИ́ТИ, ОБМОСТИ́ТИ, ОБЛИЦЮВА́ТИ буд., ОБЛИЧКУВА́ТИ буд., ВИ́КЛАСТИ, ОБМУРУВА́ТИ, ОБКАМЕНУВА́ТИ діал. (цеглою, камінням). - Недок.: обклада́ти, обмо́щувати, облицьо́вувати, обличко́вувати, личкува́ти, виклада́ти, обмуро́вувати. Працювали швидко, обкладаючи окоп твердим корінням і корчомаками, знайденими у яру (Григорій Тютюнник); Вони.. зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком, і посадили туди качечку, а самі знову пішли по грибки (казка); Вони хутром закутали їй ноги, обмостили княгиню (С. Скляренко); Ситал - новий мікрокристалічний матеріал.. Його плитами облицьовують стіни, підлогу (з газети); Горбик виклали дерном і пересадили сюди з землею кущик глоду (В. Петльований); У Вишні, трохи за селом, були три гарячі джерела.. Громада на свій кошт обкаменувала ті джерела, звела їх до спільного русла (Ірина Вільде).