обмотужений 1 значення

-1-
дієприкметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обмоту́жений обмоту́жена обмоту́жене обмоту́жені
родовий обмоту́женого обмоту́женої обмоту́женого обмоту́жених
давальний обмоту́женому обмоту́женій обмоту́женому обмоту́женим
знахідний обмоту́жений, обмоту́женого обмоту́жену обмоту́жене обмоту́жені, обмоту́жених
орудний обмоту́женим обмоту́женою обмоту́женим обмоту́женими
місцевий на/в обмоту́женому, обмоту́женім на/в обмоту́женій на/в обмоту́женому, обмоту́женім на/в обмоту́жених