-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | обмо́вник | обмо́вники |
родовий | обмо́вника | обмо́вників |
давальний | обмо́вникові, обмо́внику | обмо́вникам |
знахідний | обмо́вника | обмо́вників |
орудний | обмо́вником | обмо́вниками |
місцевий | на/в обмо́вникові, обмо́внику | на/в обмо́вниках |
кличний | обмо́внику | обмо́вники |
Словник синонімів
ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: - Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); - Ти, обсудо якась! - кричала Варвара. - Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене (Лесь Мартович). - Пор. накле́пник.
НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн. (той, хто вдається до інсинуації); ПАСКВІЛЯ́НТ (про автора твору наклепницького характеру). Інша справа Колишев, той не приховував зневаги до Лобана і якось на засіданні бюро назвав його наклепником і кар’єристом (М. Зарудний); Марко гостро напустився на обмовника..: - Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (К. Гордієнко); В своїй.. критиці Куліш зробив Котляревського мало що не пасквілянтом за його насміхи над козаками (І. Франко).