-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обме́рти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обімрі́мо, обімрі́м
2 особа обімри́ обімрі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обімру́ обімремо́, обімре́м
2 особа обімре́ш обімрете́
3 особа обімре́ обімру́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обме́р обме́рли
жін.р. обме́рла
сер.р. обме́рло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обме́рши

Словник синонімів

ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ[ЗОМЛІ́ТИ], ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ[ВКЛЯ́КНУТИ], УКЛЯ́КТИ[ВКЛЯ́КТИ], ОКЛЯ́КНУТИрідше, ЗАДУБІ́ТИпідсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИпідсил., ОСТОВПІ́ТИпідсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОДЕБЕЛІ́ТИпідсил. діал., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил.,ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, ОКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ОКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИрозм., ЗНЕРУХО́МІТИрідко. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти[зомліва́ти], німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти[вкляка́ти], окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам’яні́ти, камені́ти, дерев’яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж - благенький кожушок і руді виброджені чоботи, - побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тількидивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам’янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам’янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам’янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев’янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).
НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність);МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], ОБІМЛІВА́ТИрозм.,ОБМИРА́ТИрозм.,ОМЛІВА́ТИрідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби). - Док.: знеприто́мніти, зомлі́ти[зімлі́ти], умлі́ти[вмлі́ти], обімлі́ти, обме́рти, омлі́ти. Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів (М. Трублаїні); Врешті він почув, що мліє. - Стій... не можу... - шепнув він, опускаючись додолу (М. Коцюбинський); Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, - бачу - зомліває (Марко Вовчок); І що тільки в церкві дяк "Іже" заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває (С. Руданський); Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (В. Кучер); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він.. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок).

Словник фразеологізмів

обмира́ти / обме́рти зі стра́ху́. Дуже лякатися, боятися; ціпеніти. Горпина, слухаючи прокльони дідові, обмирала з страху (Панас Мирний).