облічити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | облічи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | облічі́мо, облічі́м | |
| 2 особа | облічи́ | облічі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | облічу́ | облі́чимо, облі́чим |
| 2 особа | облі́чиш | облі́чите |
| 3 особа | облі́чить | облі́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | облічи́в | облічи́ли |
| жін.р. | облічи́ла | |
| сер.р. | облічи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| облі́чений | ||
| Безособова форма | ||
| облі́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| облічи́вши | ||