-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обліза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обліза́ймо
2 особа обліза́й обліза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обліза́тиму обліза́тимемо, обліза́тимем
2 особа обліза́тимеш обліза́тимете
3 особа обліза́тиме обліза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обліза́ю обліза́ємо, обліза́єм
2 особа обліза́єш обліза́єте
3 особа обліза́є обліза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обліза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обліза́в обліза́ли
жін. р. обліза́ла
сер. р. обліза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обліза́вши

Словник синонімів

ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір’я, шерсть, зуби - внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИрідше (по всій поверхні - про волосся, шерсть, пір’я). - Док.: ви́пасти, ви́лізти, облі́зти. Один зуб навіть випав у мене (М. Коцюбинський); - Як будеш рвати [зілля падиволос], то буде тобі волосся випадати (Н. Кобринська); [Кіндрат:] Рудий, рудий, як був. Скільки років пройшло, у людей вилазить, а в мене тримається (О. Корнійчук); Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (І. Нечуй-Левицький).
ЛИСІ́ТИ (ставати лисим), ОБЛА́ЗИТИрозм.,ОБЛІЗА́ТИрозм. рідше. - Док.: облисі́ти, полисі́ти, облі́зти. Голова його [пана] уже лисіла (Панас Мирний); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла, спорожніли його кишені (А. Хижняк); [Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла, а в мене їх аж сім... (М. Кропивницький).
ЛУ́ЩИТИСЯ (позбуватися верхнього шару шкіри, що відокремлюється маленькими тонкими плівками, дрібними лусочками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЗЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯрозм.,ОБЛІЗА́ТИрозм.,ЗЛІЗА́ТИрозм.,ІЗЛА́ЗИТИрідше,ІЗЛІЗА́ТИрідше. - Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, облі́зти, злі́зти, ізлі́зти. Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (П. Панч); Обличчя, обпалене вітрами й південним шпарким сонцем, засмагло й злущилося (О. Сизоненко); Анжела витягла дзеркальце, .. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (М. Чабанівський); Спини у них [бульдозеристів].. оголені і облазять, мов на ящірках (О. Гончар); Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками... (Є. Гуцало); В дорозі його вид попікся та почав лупитися (Г. Косинка).
ЛУ́ЩИТИСЯ (про фарбу, позолоту, штукатурку і т. ін. - відпадати частинками, шматками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ, ОСИПА́ТИСЯ, ОБДИРА́ТИСЯ, ОБША́РПУВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯрозм.,ОБЛІЗА́ТИрозм.,ЗЛА́ЗИТИ, ОБКОЛУ́ПУВАТИСЯрозм.рідше, ІЗЛА́ЗИТИрідше,ІЗЛІЗА́ТИрідше,ОБЛУ́ПУВАТИСЯдіал. - Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, обси́патися, оси́патися, обде́ртися, обша́рпатися, облі́зти, злі́зти, обколупа́тися, ізлі́зти, облупа́тися. Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Д. Ткач); Колись зелена залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров’ю, покрилася (Панас Мирний); Криша по всіх закутках драна, глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок); - Невістка не хотіла діла робити, - каже бабуся, - картопля поспіє, чоловік, бувало, зкошує, хати не обмаже: облупиться, обсиплеться (Ганна Барвінок); Лупиться під палючим сонцем старенький, вимитий дощами дах (Ю. Збанацький).