-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | облу́щувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | облу́щуймо |
| 2 особа | облу́щуй | облу́щуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | облу́щуватиму | облу́щуватимемо, облу́щуватимем |
| 2 особа | облу́щуватимеш | облу́щуватимете |
| 3 особа | облу́щуватиме | облу́щуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | облу́щую | облу́щуємо, облу́щуєм |
| 2 особа | облу́щуєш | облу́щуєте |
| 3 особа | облу́щує | облу́щують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| облу́щуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | облу́щував | облу́щували |
| жін. р. | облу́щувала |
| сер. р. | облу́щувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| облу́щуваний |
| Безособова форма |
| облу́щувано |
| Дієприслівник |
| облу́щувавши |
Словник синонімів
ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). - Док.: злу́щити, облу́щити, ви́лущити, ви́лузати, розлуза́ти, розлу́щити, розлу́скати, ви́лупти, облупи́ти, обде́рти, обідра́ти. Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя (Ю. Мушкетик); Дід Козуряк старанно облущував ріпу [картоплю] (А. Турчинська); Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (І. Франко); Лузати квасолю; Павлик теребив у сінях квасолю (Б. Харчук); Насипає з банки перед Тонею мідій, .. сам їх розлущує і подає дівчині (О. Гончар); Картопля так збудливо пахне, що.. самі беретесь облуплювати шкурку (Є. Гуцало); Бере [Рафальський] ніж і обдирає помаранча (І. Кочерга). - Пор. 1. чи́стити.
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ [ОГОЛИ́ТИ] розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ [ОЧУХРА́ТИ] розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти [обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти [ого́лювати] [оголя́ти], обчу́хрувати [очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.