-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив облу́щити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   облу́щмо
2 особа облу́щ облу́щте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа облу́щу облу́щимо, облу́щим
2 особа облу́щиш облу́щите
3 особа облу́щить облу́щать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. облу́щив облу́щили
жін.р. облу́щила
сер.р. облу́щило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
облу́щений
Безособова форма
облу́щено
Дієприслівник
облу́щивши

Словник синонімів

ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). - Док.: злу́щити, облу́щити, ви́лущити, ви́лузати, розлуза́ти, розлу́щити, розлу́скати, ви́лупти, облупи́ти, обде́рти, обідра́ти. Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя (Ю. Мушкетик); Дід Козуряк старанно облущував ріпу [картоплю] (А. Турчинська); Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (І. Франко); Лузати квасолю; Павлик теребив у сінях квасолю (Б. Харчук); Насипає з банки перед Тонею мідій, .. сам їх розлущує і подає дівчині (О. Гончар); Картопля так збудливо пахне, що.. самі беретесь облуплювати шкурку (Є. Гуцало); Бере [Рафальський] ніж і обдирає помаранча (І. Кочерга). - Пор. 1. чи́стити.
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИпідсил.розм., ОГРАБУВА́ТИпідсил. розм., ОБЧИ́СТИТИпідсил. розм., ОБДЕ́РТИпідсил. розм., ОБІДРА́ТИпідсил. розм., ОБЛУПИ́ТИпідсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИпідсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИрозм., ОКРА́СТИпоет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ[ОГОЛИ́ТИ]розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ[ОЧУХРА́ТИ]розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти[обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти[ого́лювати][оголя́ти], обчу́хрувати[очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці?Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей!Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.