-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обломи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обломі́мо, обломі́м
2 особа обломи́ обломі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обломлю́ обло́мимо, обло́мим
2 особа обло́миш обло́мите
3 особа обло́мить обло́млять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обломи́в обломи́ли
жін.р. обломи́ла
сер.р. обломи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обло́млений
Безособова форма
обло́млено
Дієприслівник
обломи́вши

Словник фразеологізмів

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).