ОДЯГА́ТИСЯу що і без додатка (покривати себе яким-небудь одягом), УБИРА́ТИСЯ[ВБИРА́ТИСЯ], ВДЯГА́ТИСЯ[УДЯГА́ТИСЯ], ОДЯГА́ТИ, ОДІВА́ТИСЯрозм.,ОДІВА́ТИрозм.,ЗОДЯГА́ТИСЯрозм.,РЯДИ́ТИСЯірон.,ОБЛАЧА́ТИСЯзаст.; НАРЯДЖА́ТИСЯ (в гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИСЯрозм.;ВИРЯДЖА́ТИСЯ, РОЗРЯДЖА́ТИСЯрозм.,ВИЧЕПУ́РЮВАТИСЯрозм.,РОЗЧЕПУ́РЮВАТИСЯрозм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИСЯрозм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИСЯ (гарно й охайно). - Док.: одягти́ся[одягну́тися], убра́тися[вбра́тися], вдягтися[удягтися], вдягнутися[удягнутися], оді́тися, оді́ти, зодягти́ся[зодягну́тися], облачи́тися, наряди́тися, обряди́тися, ви́рядитися, розряди́тися, ви́чепуритися, розчепури́тися, ви́франтитися, прифранти́тися, прихаху́литисядіал.приодягти́ся[приодягну́тися], прибра́тися. Устав Артем. І зразу ж, щоб не так холодно було, вмився холодною водою, потім став одягатися (А. Головко); Убирайся, молодий козаче, - Завтра, завтра похід буде (пісня); Дівчина схоплюється і починає швидко вдягатись (О. Донченко); Почав [Дмитро] одягати кожушок (М. Стельмах); Маня.., судорожно тремтячи, складала свої речі та одівалася в дорогу (І. Франко); Не запалюючи світла, щоб не розбудити сім’ї, став [Оксен] зодягатися, глухо покашлюючи (Григорій Тютюнник); Платон Зубов зустрів військового суддю люб’язно, хоч і не потрудився облачитися як слід (С. Добровольський); І наряджається, і чепуриться [Оксана] щодня (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти вирядилась, як на май чи на Великодню неділю? - запитав (Є. Гуцало); - Роздягайся... Давай сюди пальто, циліндр. Вифрантився! Одразу й не впізнати (М. Олійник); Мій тесть мріяв і приодягтися, бо за час війни добре-таки обносився (Ю. Мокрієв); Аж ось іде в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого молодця, що ти б сказав - він на весілля прибравсь (П. Куліш). - Пор. 1. надяга́ти.