обламувати 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(ламаючи, відділяти кінці чогось)

Словник відмінків

Інфінітив обла́мувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обла́муймо
2 особа обла́муй обла́муйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обла́муватиму обла́муватимемо, обла́муватимем
2 особа обла́муватимеш обла́муватимете
3 особа обла́муватиме обла́муватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обла́мую обла́муємо, обла́муєм
2 особа обла́муєш обла́муєте
3 особа обла́мує обла́мують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обла́муючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обла́мував обла́мували
жін. р. обла́мувала
сер. р. обла́мувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обла́муваний
Безособова форма
обла́мувано
Дієприслівник
обла́мувавши

Словник синонімів

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). - Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти[влама́ти]розм.відчахну́ти. Почали чистити [губи] і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав [Петро] гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).

Словник фразеологізмів

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. — Обламали крила, ще й мусив дякувати за науку,— стояв [Корнюша] перед Романом широкий і незграбний (М. Стельмах); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (П. Колесник); — І пам’ятай: усякій людині, при охоті, можна обламати крила (М. Стельмах); Людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах… (А. Крижанівський); Хто зна, до якого б високого ступеня загальнолюдських ідей добра людського і поступу розвивався б Шевченків талант і в які б високохудожницькі форми він виливався б, коли б не обтяла йому крила рука “III отделения” (О. Кониський). обла́мані кри́ла. Вісім років думав Гулька про цю землю, вісім років бачив її уві сні, і вісім років .. накопичувалася в серці гіркота за свою долю, за обламані крила (М. Ю. Тарновський).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ро́ги кому, зневажл. Примусити кого-небудь підкоритися; приборкати, здолати когось. — І доки ми будемо панський гніт і наругу терпіти? — Прийде час, Харитоненкові роги обламаємо! — твердить Сильвестр (К. Гордієнко); Оксюта дивився, як околицею села віддаляється Кирик. .. Але краще з ним не стикатись, тут не вгадаєш, хто кому роги обламає (Є. Гуцало); — Ти занадто самовпевнений, козаче,.. Але ми й не таким роги обламували (В. Малик); І не таким роги обламували, та на цей раз, здається, нічого не вийде (З газети).

облама́ти / обла́мувати ру́ки кому. Припинити чиї-небудь дії, вчинки (перев. небажані); домогтися послуху. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (М. Стельмах).

-2-
дієслово недоконаного виду
(натискуючи, надломлювати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обла́мувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обла́муймо
2 особа обла́муй обла́муйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обла́муватиму обла́муватимемо, обла́муватимем
2 особа обла́муватимеш обла́муватимете
3 особа обла́муватиме обла́муватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обла́мую обла́муємо, обла́муєм
2 особа обла́муєш обла́муєте
3 особа обла́мує обла́мують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обла́муючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обла́мував обла́мували
жін. р. обла́мувала
сер. р. обла́мувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обла́муваний
Безособова форма
обла́мувано
Дієприслівник
обла́мувавши

Словник синонімів

ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). - Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти[влама́ти]розм.відчахну́ти. Почали чистити [губи] і пекти, відламуючи від кожної корінець і щедро посипаючи те місце сіллю (І. Франко); Відламав [Петро] гілочку японської вишні (В. Кучер); Мавпа обламувала омарові вуса (М. Трублаїні); Вони хутенько дістали свого хліба, вламали по шматку й заходились їсти (Є. Гуцало); Грім ударив у біле серце тополі, але не розбив її, а лише відчахнув величезну гілляку (І. Цюпа).

Словник фразеологізмів

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. — Обламали крила, ще й мусив дякувати за науку,— стояв [Корнюша] перед Романом широкий і незграбний (М. Стельмах); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (П. Колесник); — І пам’ятай: усякій людині, при охоті, можна обламати крила (М. Стельмах); Людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах… (А. Крижанівський); Хто зна, до якого б високого ступеня загальнолюдських ідей добра людського і поступу розвивався б Шевченків талант і в які б високохудожницькі форми він виливався б, коли б не обтяла йому крила рука “III отделения” (О. Кониський). обла́мані кри́ла. Вісім років думав Гулька про цю землю, вісім років бачив її уві сні, і вісім років .. накопичувалася в серці гіркота за свою долю, за обламані крила (М. Ю. Тарновський).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ро́ги кому, зневажл. Примусити кого-небудь підкоритися; приборкати, здолати когось. — І доки ми будемо панський гніт і наругу терпіти? — Прийде час, Харитоненкові роги обламаємо! — твердить Сильвестр (К. Гордієнко); Оксюта дивився, як околицею села віддаляється Кирик. .. Але краще з ним не стикатись, тут не вгадаєш, хто кому роги обламає (Є. Гуцало); — Ти занадто самовпевнений, козаче,.. Але ми й не таким роги обламували (В. Малик); І не таким роги обламували, та на цей раз, здається, нічого не вийде (З газети).

облама́ти / обла́мувати ру́ки кому. Припинити чиї-небудь дії, вчинки (перев. небажані); домогтися послуху. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (М. Стельмах).

Словник відмінків

Інфінітив обла́мувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обла́муймо
2 особа обла́муй обла́муйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обла́муватиму обла́муватимемо, обла́муватимем
2 особа обла́муватимеш обла́муватимете
3 особа обла́муватиме обла́муватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обла́мую обла́муємо, обла́муєм
2 особа обла́муєш обла́муєте
3 особа обла́мує обла́мують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обла́муючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обла́мував обла́мували
жін. р. обла́мувала
сер. р. обла́мувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обла́муваний
Безособова форма
обла́мувано
Дієприслівник
обла́мувавши

Словник синонімів

УМОВЛЯ́ТИ[ВМОВЛЯ́ТИ] (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИдо чого, на що, з інфін. і без додатка,СХИЛЯ́ТИдо чого,УГОВО́РЮВАТИ[ВГОВО́РЮВАТИ]розм.,УГОВОРЯ́ТИ[ВГОВОРЯ́ТИ]розм. рідше,АГІТУВА́ТИрозм.,ОБРОБЛЯ́ТИрозм.,ЄДНА́ТИзаст.;УСОВІЩА́ТИ[ВСОВІЩА́ТИ], УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм.,УГО́ВТУВАТИ[ВГО́ВТУВАТИ], УРЕЗО́НЮВАТИрозм.,УЛА́МУВАТИрозм.,ОБЛА́МУВАТИрідше,УГРУЩА́ТИ[ВГРУЩА́ТИ]діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ], УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ], ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). - Док.: умо́вити[вмовити], перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти[вговори́ти], загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати[вговкати], уго́втати[вго́втати], урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти[влестити], змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); - Під школу нам згодиться палац, - завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); - Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); - Та як він скаже, коли не знає? - уговкували Анну жінки (І. Франко); - Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). - Пор. блага́ти.