обкурювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обку́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обку́рюймо
2 особа обку́рюй обку́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обку́рюватиму обку́рюватимемо, обку́рюватимем
2 особа обку́рюватимеш обку́рюватимете
3 особа обку́рюватиме обку́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обку́рюю обку́рюємо, обку́рюєм
2 особа обку́рюєш обку́рюєте
3 особа обку́рює обку́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обку́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обку́рював обку́рювали
жін. р. обку́рювала
сер. р. обку́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обку́рюваний
Безособова форма
обку́рювано
Дієприслівник
обку́рювавши