обкурювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обку́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обку́рюймо | |
| 2 особа | обку́рюй | обку́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обку́рюватиму | обку́рюватимемо, обку́рюватимем |
| 2 особа | обку́рюватимеш | обку́рюватимете |
| 3 особа | обку́рюватиме | обку́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обку́рюю | обку́рюємо, обку́рюєм |
| 2 особа | обку́рюєш | обку́рюєте |
| 3 особа | обку́рює | обку́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обку́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обку́рював | обку́рювали |
| жін. р. | обку́рювала | |
| сер. р. | обку́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обку́рюваний | ||
| Безособова форма | ||
| обку́рювано | ||
| Дієприслівник | ||
| обку́рювавши | ||