обкурюваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обку́рюваний обку́рювана обку́рюване обку́рювані
родовий обку́рюваного обку́рюваної обку́рюваного обку́рюваних
давальний обку́рюваному обку́рюваній обку́рюваному обку́рюваним
знахідний обку́рюваний, обку́рюваного обку́рювану обку́рюване обку́рювані, обку́рюваних
орудний обку́рюваним обку́рюваною обку́рюваним обку́рюваними
місцевий на/в обку́рюваному, обку́рюванім на/в обку́рюваній на/в обку́рюваному, обку́рюванім на/в обку́рюваних