обкуритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обкури́тися, обкури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обкурі́мося, обкурі́мось, обкурі́мся | |
| 2 особа | обкури́ся, обкури́сь | обкурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обкурю́ся, обкурю́сь | обкуримо́ся, обкуримо́сь, обкури́мся |
| 2 особа | обкури́шся | обкурите́ся, обкурите́сь |
| 3 особа | обкури́ться | обкуря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обкури́вся, обкури́всь | обкури́лися, обкури́лись |
| жін.р. | обкури́лася, обкури́лась | |
| сер.р. | обкури́лося, обкури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обкури́вшись | ||