обкуритися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обкури́тися, обкури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обкурі́мося, обкурі́мось, обкурі́мся
2 особа обкури́ся, обкури́сь обкурі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обкурю́ся, обкурю́сь обкуримо́ся, обкуримо́сь, обкури́мся
2 особа обкури́шся обкурите́ся, обкурите́сь
3 особа обкури́ться обкуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обкури́вся, обкури́всь обкури́лися, обкури́лись
жін.р. обкури́лася, обкури́лась
сер.р. обкури́лося, обкури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обкури́вшись