обкурити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обкури́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обкурі́мо, обкурі́м
2 особа обкури́ обкурі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обкурю́ обку́римо, обку́рим
2 особа обку́риш обку́рите
3 особа обку́рить обку́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обкури́в обкури́ли
жін.р. обкури́ла
сер.р. обкури́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обку́рений
Безособова форма
обку́рено
Дієприслівник
обкури́вши