-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обкрада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обкрада́ймо
2 особа обкрада́й обкрада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обкрада́тиму обкрада́тимемо, обкрада́тимем
2 особа обкрада́тимеш обкрада́тимете
3 особа обкрада́тиме обкрада́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обкрада́ю обкрада́ємо, обкрада́єм
2 особа обкрада́єш обкрада́єте
3 особа обкрада́є обкрада́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обкрада́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обкрада́в обкрада́ли
жін. р. обкрада́ла
сер. р. обкрада́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обкрада́вши

Словник синонімів

ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИпідсил.розм., ОГРАБУВА́ТИпідсил. розм., ОБЧИ́СТИТИпідсил. розм., ОБДЕ́РТИпідсил. розм., ОБІДРА́ТИпідсил. розм., ОБЛУПИ́ТИпідсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИпідсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИрозм., ОКРА́СТИпоет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ[ОГОЛИ́ТИ]розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ[ОЧУХРА́ТИ]розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти[обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти[ого́лювати][оголя́ти], обчу́хрувати[очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці?Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей!Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.
ОБІКРА́СТИ (украсти багато чого у кого-небудь, де-небудь), ОБІБРА́ТИ, ОБЧИ́СТИТИ[ОЧИ́СТИТИ]розм., ВИ́ЧИСТИТИ підсил. розм.; ПОГРАБУВА́ТИпідсил. (про досить велику крадіжку). - Недок.: обкрада́ти[обікрадати], оббира́ти, обчища́ти[очища́ти][очи́щувати], вичища́ти. Пані стрічає її лихими словами: - Що, - каже, - згодувала собі синка злодія! Обікрав твій Семенко панича! (Марко Вовчок); Чоловік огрядний, у синій суконній чумарці, в чорній шапці, сказав..: - Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (А. Головко); Тарас Боровець вправлявся по лінії злодійства. Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору - було його звичним заняттям (Ю. Мельничук); На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв (В. Гжицький); [Ївга:] Щось-то казав [Тимоха], що й батькову скриню вичистив.. та і втік від нього (Г. Квітка-Основ’яненко); До нашої кімнати зайшло двоє людей з ліхтарем. - На кого маєте підозріння? - запитав один, розкладаючи папери. - Нас, очевидячки, хотіли пограбувати, та щось перешкодило (Ю. Яновський). - Пор. 1. грабува́ти, 1. обібра́ти.