обкорувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив обкорува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обкору́ймо
2 особа обкору́й обкору́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обкору́ю обкору́ємо, обкору́єм
2 особа обкору́єш обкору́єте
3 особа обкору́є обкору́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обкорува́в обкорува́ли
жін.р. обкорува́ла
сер.р. обкорува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обкоро́ваний
Безособова форма
обкоро́вано
Дієприслівник
обкорува́вши