обквецювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив обкве́цювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обкве́цюймо
2 особа обкве́цюй обкве́цюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обкве́цюватиму обкве́цюватимемо, обкве́цюватимем
2 особа обкве́цюватимеш обкве́цюватимете
3 особа обкве́цюватиме обкве́цюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обкве́цюю обкве́цюємо, обкве́цюєм
2 особа обкве́цюєш обкве́цюєте
3 особа обкве́цює обкве́цюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обкве́цюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обкве́цював обкве́цювали
жін. р. обкве́цювала
сер. р. обкве́цювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обкве́цюваний
Безособова форма
обкве́цювано
Дієприслівник
обкве́цювавши