-1-
дієслово недоконаного виду
(ображати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обижа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обижа́ймо
2 особа обижа́й обижа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обижа́тиму обижа́тимемо, обижа́тимем
2 особа обижа́тимеш обижа́тимете
3 особа обижа́тиме обижа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обижа́ю обижа́ємо, обижа́єм
2 особа обижа́єш обижа́єте
3 особа обижа́є обижа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обижа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обижа́в обижа́ли
жін. р. обижа́ла
сер. р. обижа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обижа́вши

Словник синонімів

КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ[ЗОБИЖА́ТИ]розм.,ОКРИВДЖА́ТИ[ОКРИ́ВДЖУВАТИ]розм.,ОБРАЖА́ТИ[ОБРА́ЖУВАТИ]розм. - Док.: скри́вдити, покри́вдити, оби́дити, зоби́дити, окри́вдити, обра́зити. - Мати кривдять жінку, а ви мене, - сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); - Що ж він тебе - обижає? - питаю. - Може, б’є? - Ні, не б’є, не обижає - тільки не любить (Марко Вовчок); - Ви Твердохліба не зобиджайте, йому і так не солодко (І. Цюпа); Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Словник Б. Грінченка); Вороги окривджують голоту, Та й свої торгують нею радо... (М. Старицький); - Я з мужика вийшов і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати (Григорій Тютюнник).
ОБРАЖА́ТИ[ОБРА́ЖУВАТИрідше] (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИрозм.,ЗОБИДЖА́ТИ[ЗОБИЖА́ТИ]розм.,УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]із сл. самолюбство, КУСА́ТИрозм.,КУСА́ТИСЯрозм.,КРИ́ВДИТИрідше,УЩЕМЛЯ́ТИ[ВЩЕМЛЯ́ТИ]рідше. - Док.: обра́зити, ура́зити[вра́зити], зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити[вда́рити], укуси́ти[вкуси́ти], скри́вдити, ущеми́ти[вщеми́ти]. Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); [Олекса:] Злодій! Юда!Іди геть, не тривож гірш мого серця!! [Сербин:] Панове!Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить - вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль - недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені [Чіпко]: тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); - Так ви гадаєте, що вона жінка свята? - з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); [Тетяна:] Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив [батько], що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).