-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обзива́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обзива́ймо
2 особа обзива́й обзива́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обзива́тиму обзива́тимемо, обзива́тимем
2 особа обзива́тимеш обзива́тимете
3 особа обзива́тиме обзива́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обзива́ю обзива́ємо, обзива́єм
2 особа обзива́єш обзива́єте
3 особа обзива́є обзива́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обзива́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обзива́в обзива́ли
жін. р. обзива́ла
сер. р. обзива́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обзива́вши

Словник синонімів

ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами),ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́розм.,НАБИРА́ТИрозм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]розм.,ШПЕ́ТИТИрозм.,ХРЕСТИ́ТИрозм.,ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИрозм.,ОЗИВА́ТИрідше,ПОЧИ́ТУВАТИрозм.рідко,ПОЧИТА́ТИрозм. рідко,КРИ́ТИфам. рідко,КОБЕНИ́ТИфам. рідко,ФУ́КАТИдіал.,ФУ́КАТИСЯдіал.,ПСЯ́ЧИТИдіал.,ПСЯКУВА́ТИ діал.,ЦАБА́НИ́ТИдіал.;ЛИХОСЛО́ВИТИ (перев. соромітними словами); БАТЬКУВА́ТИрозм., БАТЬКУВА́ТИСЯрозм. (образливо згадуючи батька);МАТЮКА́ТИрозм.,МАТЮКА́ТИСЯрозм.,МАТІРКУВА́ТИрозм. (вживаючи матюки); ЧОРТИХА́ТИСЯрозм.,ЧЕРКА́ТИрозм.,ЧЕРКА́ТИСЯрозм.рідше (згадуючи чорта). - Док.: ви́лаяти, нала́яти, обла́яти рідкови́лаятися, нала́ятися, обізва́ти, проклясти́, набра́ти, узва́ти, пошпе́тити, ви́батькувати, ви́батькуватися, озва́ти. Данилко знаходив батька й вів додому, дорогою він лаяв його всіма словами, які чув од мами (Ю. Яновський); Навіть Брага Левко Іванович, який рідко лається, зараз не дуже добирає слова (О. Гончар); Олекса .. обзиває брата усякими словами (М. Стельмах); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни, коли хочеш, щоб статкували (прислів’я); Жінка до мене: - Ти сякий, ти такий, ти затеряв ґрунт, ти лайдаку, ти пияку, ну паплюжить (Лесь Мартович); Крик, гармидер і шум. Польові цабанять, В батька-матір кленуть, стадо хочуть загнать (І. Франко); Хіба не вони зневажають ваше добре ім’я, узиваючи Вас хамами та рабами неключими? (П. Куліш); Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олімпських шпетив на всю губу (І. Котляревський); Заніздра.. хрестив Гудзя не зовсім приємними епітетами (С. Добровольський); [Явтух:] Та й чого ти мене раком озиваєш? (О. Корнійчук); Шарківна почитує [молодицю] і в батька, і в матір, і в рід увесь, аж луна ходить над базаром (С. Васильченко); [Марія Михайлівна:] У нас в полку буводин такий партизан, то бувало цілий день лається. ..В окопі чи в засідці сидить і то не втерпить - висуне голову і криє білих (І. Кочерга); По-соромітському не кобенить [Добрість], не виє, Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне (П. Гулак-Артемовський); [Агафія:] Батько гнівався, фукав, ну, але нарешті не боронив, - каже: най буде професором (І. Франко); - Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи, не кричав, не фукався, не бив мене так, як шандар (І. Франко); Вона так псячить чоловіка (Словник Б. Грінченка); І чого їм від нього треба? Не курить, не п’є, не лихословить (Л. Дмитерко); Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись.. (Панас Мирний); - Вночі в вагоні ти, Грицьку, інакше говорив. Чи забув, як батькувався сам від обурення? (А. Головко); А пан скажений. ..Ну вже ж і матюкав, сукин син! (Остап Вишня); Хтось матюкався нам услід, ховаючися за тинами... (В. Сосюра); Лаялись [у тюр-мі] страшенно: ... тут кляли й матіркували у все, в що хочете (М. Коцюбинський); Він нервувався й чортихався так, що аж кінь під ним танцював (Д. Бузько); [Стась:] Чорт би забрав усіх Кармелюків на світі! [Пані:] Я ж тебе прошу, як доброго: ..не черкай хоч сьогодні! (С. Васильченко); - Ось ти б не черкався, Федоре, в хаті, - благальним тоном промовила мати (О. Гончар).
НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім’я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИрозм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]розм., ВЕЛИЧА́ТИжарт., ірон.,ІМЕНУВА́ТИкнижн.; КЛИ́КАТИрозм. (звертаючись до кого-небудь або говорячи про кого-небудь, уживати те чи інше ім’я); ОБЗИВА́ТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм. (ким, чим - образливими прізвиськами). - Док.: назва́ти, прозва́ти, узва́ти, пойменува́тирозм.обізва́ти, продражни́ти. Нагадала [Настечка] братику, що всю рідню їхньої матері по-вуличному звали Соловейками, і не раз, коли мати тулила до себе її і маленького Левка, називала їх солов’ятами (М. Стельмах); - Сідайте, будьте ласкаві! - сказала Любка і хотіла назвать Джерю татом (І. Нечуй-Левицький); "Як зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти?"Відказав на те невольник: "Мохаммедом прозивають..." (А. Кримський); Жила удова з дітьми у хатці, - навіть би й хаткою узивати не годилося - хижкою (Марко Вовчок); Я ж вас просив.., щоб ви мені сказали, як вас величати (Г. Квітка-Основ’яненко); Йосип у селі його звали.. По батькові ніхто не іменував (О. Ковінька); Сліпий Жан.. ввійшов під руку з своїм "міноносцем", як він кликав лакея (М. Коцюбинський); - Де ж це видано - дурнем обізвати хазяїна в його хаті (І. Багмут).