-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив обелені́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обелені́ймо
2 особа обелені́й обелені́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обелені́ю обелені́ємо, обелені́єм
2 особа обелені́єш обелені́єте
3 особа обелені́є обелені́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обелені́в обелені́ли
жін.р. обелені́ла
сер.р. обелені́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обелені́вши

Словник синонімів

ЗДУРІ́ТИрозм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИрозм.,ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИрозм.,ОЧМАНІ́ТИрозм.,ОЧАМРІ́ТИрозм.,ОЧМАРІ́ТИрозм.,ЗАЧМЕЛІ́ТИрозм., ОШАЛІ́ТИрозм., ОЧУМІ́ТИрозм., УЧА́ДІТИ[ВЧА́ДІТИ]розм., ОШАЛЕНІ́ТИрозм.рідко, ОЧУМАНІ́ТИрозм. рідко, СТУМАНІ́ТИрозм. рідко, ОТУМАНІ́ТИрозм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИдіал., зневажл. - Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти. Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих, з землею й без землі (М. Коцюбинський); Вона, сердешна, одуріла, Вона, небога, полюбила Свого Петруся (Т. Шевченко); [Виборний:] Наталка так обезглузділа, що любить запропастившогося Петра? (І. Котляревський); Мчить ось навстріч цей же ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвавсь на волю (О. Гончар); Улас ледве навіть чув її [князівни] слова: він ніби очамрів і не зводив очей з її пишного лиця (І. Нечуй-Левицький); Від тієї задухи, від галасу, від усієї цієї дикої картини Шаміль зовсім очмарів (Д. Бузько); З того часу, коли граната Взяла у мене друга-брата, Учадів я, осліп, оглух (О. Олесь); Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (К. Гордієнко); - Сто рублів даси? - Що ти, стуманів! Дорого (В. Козаченко); - Зовсім отуманів... Як воно скоїлось - і не вгадає (Л. Глібов); Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!.." - Мов обеленіли (Т. Шевченко). - Пор. божево́літи, збожево́літи.