обезправити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обезпра́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обезпра́вмо
2 особа обезпра́в обезпра́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обезпра́влю обезпра́вимо, обезпра́вим
2 особа обезпра́виш обезпра́вите
3 особа обезпра́вить обезпра́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обезпра́вив обезпра́вили
жін.р. обезпра́вила
сер.р. обезпра́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обезпра́влений
Безособова форма
обезпра́влено
Дієприслівник
обезпра́вивши