обезпліднений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обезплі́днений обезплі́днена обезплі́днене обезплі́днені
родовий обезплі́дненого обезплі́дненої обезплі́дненого обезплі́днених
давальний обезплі́дненому обезплі́дненій обезплі́дненому обезплі́дненим
знахідний обезплі́днений, обезплі́дненого обезплі́днену обезплі́днене обезплі́днені, обезплі́днених
орудний обезплі́дненим обезплі́дненою обезплі́дненим обезплі́дненими
місцевий на/в обезплі́дненому, обезплі́дненім на/в обезплі́дненій на/в обезплі́дненому, обезплі́дненім на/в обезплі́днених