-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обезлю́діти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обезлю́діє обезлю́діють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обезлю́дів обезлю́діли
жін.р. обезлю́діла
сер.р. обезлю́діло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обезлю́дівши

Словник синонімів

СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИрідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯпідсил., ОСИРОТІ́ТИпідсил. - Недок.: порожні́ти, безлю́дніти, пусті́ти. Спорожнів майдан. Спорожніли вулиці. Прищухло, ніби вимерло село (О. Гончар); Порожніє в хаті, пустіє і в коморі, і надворі, бо сказано, без хазяїна і двір плаче (І. Нечуй-Левицький); Забитих і люто замордованих було стільки, що збезлюдніли цілі області (О. Довженко); Забрав він її [дівчину] та й повів... Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок); Кругом спустіло. Було чути, як надворі, по наїждженій дорозі свистіли і скрипіли, від’їжджаючи, сани (С. Васильченко); Все потягло, що робити уміло, На косовицю, село опустіло (Я. Щоголів); Запустіло село; Єремія побачив, що треба змінити спосіб діяння, щоб часом його слободи не спустошились зовсім вкрай, до решти. Він заборонив вішати людей (І. Нечуй-Левицький).