обеззвучити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обеззву́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обеззву́чмо
2 особа обеззву́ч обеззву́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обеззву́чу обеззву́чимо, обеззву́чим
2 особа обеззву́чиш обеззву́чите
3 особа обеззву́чить обеззву́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обеззву́чив обеззву́чили
жін.р. обеззву́чила
сер.р. обеззву́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обеззву́чений
Безособова форма
обеззву́чено
Дієприслівник
обеззву́чивши