обезглуздити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив обезглу́здити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обезглу́здьмо
2 особа обезглу́здь обезглу́здьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обезглу́жджу обезглу́здимо, обезглу́здим
2 особа обезглу́здиш обезглу́здите
3 особа обезглу́здить обезглу́здять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обезглу́здив обезглу́здили
жін.р. обезглу́здила
сер.р. обезглу́здило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обезглу́здивши