обезглавлений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обезгла́влений обезгла́влена обезгла́влене обезгла́влені
родовий обезгла́вленого обезгла́вленої обезгла́вленого обезгла́влених
давальний обезгла́вленому обезгла́вленій обезгла́вленому обезгла́вленим
знахідний обезгла́влений, обезгла́вленого обезгла́влену обезгла́влене обезгла́влені, обезгла́влених
орудний обезгла́вленим обезгла́вленою обезгла́вленим обезгла́вленими
місцевий на/в обезгла́вленому, обезгла́вленім на/в обезгла́вленій на/в обезгла́вленому, обезгла́вленім на/в обезгла́влених