обезвічити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(покалічити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив обезві́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обезві́чмо
2 особа обезві́ч обезві́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обезві́чу обезві́чимо, обезві́чим
2 особа обезві́чиш обезві́чите
3 особа обезві́чить обезві́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обезві́чив обезві́чили
жін.р. обезві́чила
сер.р. обезві́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обезві́чений
Безособова форма
обезві́чено
Дієприслівник
обезві́чивши