-1-
дієслово доконаного виду
(роздути) [безос.]

Словник відмінків

Інфінітив обду́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обідме́, обду́є  
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р.    
жін.р.  
сер.р. обду́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ОБДУВА́ТИ (дути, дмухаючи ротом на що-небудь з усіх боків), ОБДИМА́ТИ, ОБДМУ́ХУВАТИ. - Док.: обду́ти, обдму́хати. Він почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний); Кукса спокійно розстебнув ремінну кобуру, вийняв пістолета і почав його обдмухувати з усіх боків (В. Кучер).
-2-
дієслово доконаного виду
(обдати подувом; подути на щось)

Словник відмінків

Інфінітив обду́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обідме́, обду́є  
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р.    
жін.р.  
сер.р. обду́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ОБДУВА́ТИ (дути, дмухаючи ротом на що-небудь з усіх боків), ОБДИМА́ТИ, ОБДМУ́ХУВАТИ. - Док.: обду́ти, обдму́хати. Він почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний); Кукса спокійно розстебнув ремінну кобуру, вийняв пістолета і почав його обдмухувати з усіх боків (В. Кучер).

Словник відмінків

Інфінітив обду́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обду́ємо, обду́єм, обідмі́мо, обідмі́м
2 особа обду́й, обідми́ обду́йте, обідмі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обду́ю, обідму́ обду́ємо, обду́єм, обідмемо́, обідме́м
2 особа обду́єш, обідме́ш обду́єте, обідмете́
3 особа обду́є, обідме́ обду́ють, обідму́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обду́в обду́ли
жін.р. обду́ла
сер.р. обду́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обду́тий
Безособова форма
обду́то
Дієприслівник
обду́вши

Словник синонімів

ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИдіал.,ПРОДУВА́ТИрідко;ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). - Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Теплий вітерець здував з козельців шовковий пух (О. Донченко); Угорі ходив вітер і здмухував сніг (Григорій Тютюнник); Похитує головою чумак, прямує до кобзи, здмухує з неї порох і вже кладе її біля грудей, немов сповиту дитину (М. Стельмах); Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний); Баба продувала порох з печі (В. Стефаник); Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Григорій Тютюнник).
ОБВІВА́ТИ[ОВІВА́ТИ] (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ[ОВІ́ЮВАТИ], ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). - Док.: обві́яти[ові́яти], обда́ти, опови́ти, опахнути, обду́ти, обві́трити. Вітер приємно обвіває обличчя (А. Шиян); Мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув [Дорош], як його обвіяло.. душком тієї соломи (Григорій Тютюнник); Свіжий вологий вітер приємно овіває обличчя (з газети); З сходу дихнув вітрець й овіяв Остапа (М. Коцюбинський); Орестове обличчя обвіювали струми повітря (О. Досвітній); Запах розтопленого чавуну обдав Никанора (І. Микитенко); Шовкова трава.. обдавала [Івася] своїм пахучим холодочком (Панас Мирний); Шумить, шумить круг мене. Сокорики шумлять і тополі золоті на синьому. І вітер оповив мене ласкаво (О. Довженко); Їхні [грушок] терпкі пахощі увесь час оповивають чоловіка (М. Стельмах); Опахує медузу вітер, мне її, вгинає од країв (П. Тичина); Він ішов прудко, повітря туго обдувало його (Є. Гуцало); Прохолода обвітрює скроні; з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка).