-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обдря́пувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | обдря́пуймо |
2 особа | обдря́пуй | обдря́пуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | обдря́пуватиму | обдря́пуватимемо, обдря́пуватимем |
2 особа | обдря́пуватимеш | обдря́пуватимете |
3 особа | обдря́пуватиме | обдря́пуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | обдря́пую | обдря́пуємо, обдря́пуєм |
2 особа | обдря́пуєш | обдря́пуєте |
3 особа | обдря́пує | обдря́пують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
обдря́пуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | обдря́пував | обдря́пували |
жін. р. | обдря́пувала |
сер. р. | обдря́пувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
обдря́пувавши |
Словник синонімів
ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини - перев. на шкірі). - Док.: подря́пати, дряпну́ти, дряпону́ти підсил. удряпну́ти [вдряпну́ти], пошкря́бати, шкрябну́ти, дерну́ти, поскоро́дити, роздря́пати, розде́рти [розідра́ти], обде́рти [обідра́ти]. Андрій дряпає гвіздком якісь лінії - вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель (Ю. Яновський); Заходився [Мамай] тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко); - Не дряпайся, кицько, - відхиляє голову управитель (М. Стельмах); - І що воно в горлі тому? - каже було [матуся]. - Неначе там лапою дере собака яка (А. Тесленко); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок); Степовий будяк роздряпував литки (М. Бажан); Кайдани знову вп’ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (А. Хижняк); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (М. Зарудний). - Пор. обдря́пувати.
ОБДРЯ́ПУВАТИ (зачіпаючись об щонебудь гостре, колюче, пошкоджувати в багатьох місцях шкіру, поверхню чогось), ОБДИРА́ТИ, ОБШКРЯ́БУВАТИ розм. - Док.: обдря́пати, обідра́ти, обде́рти, обшкря́бати. Вони вдвох почали продирати покрівлю, обдряпуючи собі руки об солому (Б. Грінченко); Колючки шарпали та рвали на Козакові жупан, обдирали халяву єдиного чобота (О. Ільченко). - Пор. 1. дря́пати.