ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ[ОБГУ́ДЖУВАТИрозм.], ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИрідше,ПЛЯМИ́ТИрідше,ГАНЬБИ́ТИпідсил., ТАВРУВА́ТИпідсил., ШЕЛЬМУВА́ТИпідсил., ГАНЬБУВА́ТИпідсил.,ХУЛИ́ТИпідсил. книжн.; БРИ́ТИрозм. (влучно, гостро). - Док.: осуди́ти, засуди́ти, посуди́ти, огу́дити[обгу́дити], загу́дити, ви́ганити, зга́нити, ви́ганьбити. [Джен:] Я не маю наміру тебе осуджувати, я взагалі не маю права судити твої вчинки (В. Собко); Усі.. засуджували її легковажність (С. Журахович); Вона, пригадуючи свої молоді літа, судила теперішню молодіж (Панас Мирний); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М. Стельмах); Рай та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на нього й глянуть, А глянуть - огудять (Т. Шевченко); Кінь як кінь - не поганий і не добрий, Нема за що ганити, Нема за що й похвалити (І. Муратов); Від поконвіку нас повчали, ..Щоб люди злодіїв прощали.. Але стають другі години, Яка от саме настига: Плямують зрадника країни (П. Грабовський); Будучи полум’яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії (з журналу); - Ой, не хули та на Бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (П. Козланюк); На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (К. Гордієнко). - Пор. докоря́ти.