-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обгриза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обгриза́ймо
2 особа обгриза́й обгриза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обгриза́тиму обгриза́тимемо, обгриза́тимем
2 особа обгриза́тимеш обгриза́тимете
3 особа обгриза́тиме обгриза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обгриза́ю обгриза́ємо, обгриза́єм
2 особа обгриза́єш обгриза́єте
3 особа обгриза́є обгриза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обгриза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обгриза́в обгриза́ли
жін. р. обгриза́ла
сер. р. обгриза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обгриза́вши

Словник синонімів

ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). - Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить [лісова миша] та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого [дуба] (Т. Шевченко). - Пор. 1. ї́сти.