-1-
дієприкметник
(від: обгорі́ти)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обгорі́лий обгорі́ла обгорі́ле обгорі́лі
родовий обгорі́лого обгорі́лої обгорі́лого обгорі́лих
давальний обгорі́лому обгорі́лій обгорі́лому обгорі́лим
знахідний обгорі́лий, обгорі́лого обгорі́лу обгорі́ле обгорі́лі, обгорі́лих
орудний обгорі́лим обгорі́лою обгорі́лим обгорі́лими
місцевий на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лій на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лих
-2-
прикметник
(пошкоджений вогнем)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обгорі́лий обгорі́ла обгорі́ле обгорі́лі
родовий обгорі́лого обгорі́лої обгорі́лого обгорі́лих
давальний обгорі́лому обгорі́лій обгорі́лому обгорі́лим
знахідний обгорі́лий, обгорі́лого обгорі́лу обгорі́ле обгорі́лі, обгорі́лих
орудний обгорі́лим обгорі́лою обгорі́лим обгорі́лими
місцевий на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лій на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лих

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обгорі́лий обгорі́ла обгорі́ле обгорі́лі
родовий обгорі́лого обгорі́лої обгорі́лого обгорі́лих
давальний обгорі́лому обгорі́лій обгорі́лому обгорі́лим
знахідний обгорі́лий, обгорі́лого обгорі́лу обгорі́ле обгорі́лі, обгорі́лих
орудний обгорі́лим обгорі́лою обгорі́лим обгорі́лими
місцевий на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лій на/в обгорі́лому, обгорі́лім на/в обгорі́лих

Словник синонімів

ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Гуцало); З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (С. Чорнобривець); Нема села. Одні уламки чорних-чорних, обгорілих стін стирчать на березі (Я. Баш); Група людей.. розтягувала згарище, вибирала серед обпалених балок ціліші (Д. Бедзик); Підгорілі крокви затріщали (Б. Грінченко); - Підходжу до електропечі, дивлюся, склепіння підпалене (В. Собко); Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю (М. Стельмах); Вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (О. Донченко); Тонке гілля обгоріло й осипалось, залишився тільки стовбур і товсті обвуглені гілки (А. Шиян).
ЗАСМА́ГЛИЙу знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙпідсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙпідсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙпідсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙпідсил. розм.Він сухорлявий, цей чоловік, засмаглий, такий засмаглий,ніби осмалений (Ю. Збанацький); У всіх було світле, зовсім вигоріле на сонці волосся, що проти загорілих обличздавалося білим (В. Собко); Дівчата в яскравих убраннях, .. уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер); Обличчя в усіх обвітрені, смагляві, з пошерхлими од вітру губами (А. Головко); Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий у плечах, з великою головою, з здоровими чорними вусами, запаленим лицем і чорними блискучими очима (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. смагля́вий.