ЗАСМАГА́ТИ (набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру), ЗАГОРЯ́ТИ[ЗАГОРА́ТИ], СМА́ГНУТИ, СМАГЛЯ́ВІТИ, ОБГОРЯ́ТИпідсил., ЗАСМА́ЖУВАТИСЯпідсил. розм., ЗАСМА́ЛЮВАТИСЯпідсил. розм., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯпідсил. розм., СМАГЛІ́ТИрідко; ПРИСМАГА́ТИ, ПРИПА́ЛЮВАТИСЯ (трохи). - Док.: засма́гнути, загорі́ти, посма́гнути, обгорі́ти, засма́житися, засмали́тися, запали́тися, засмаглі́ти, присма́гнути, припали́тися. Шевченко, що майже ввесь шлях пройшов пішки, схуд і засмаг, фізично втомився, але був бадьорий і веселий (З. Тулуб); Великий став аж кипів від купальників.. Одні, накупавшись, одягалися, другі - роздягалися, інші лежали на березі, загоряли на сонці (В. Минко); Сонце ще пече так, що вочевидь чуєш, як смагнуть щоки (І. Сенченко); Від ранку до пізнього вечора сидів [хлопець] над морем, вже встиг добре засмажитись на сонці (Ю. Збанацький); Я вже засмалився, бо цілий день на сонці (М. Коцюбинський); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник); Він засмаглів од вітру (А. Малишко).

ОБГОРЯ́ТИ (частково згоряти в одному місці або місцями по всій поверхні), ОБПА́ЛЮВАТИСЯ, ОБСМА́ЛЮВАТИСЯ[ОСМА́ЛЮВАТИСЯ], ОБВУ́ГЛЮВАТИСЯпідсил. (покриваючись шаром вугілля). - Док.: обгорі́ти, обпали́тися, обсмали́тися[осмали́тися], обву́глитися. Купка трісочок уже розгорілася, почали обгоряти й товщі шматки дерева (Ю. Яновський); Погріб зверху вже обгорів (І. Нечуй-Левицький); Колись і дядько Іван був.. обсмалився на такій пожежі, викликаній всього лиш іскрою від комбайна (О. Гончар); Книжки не хотіли горіти, обвуглювалися по краях (О. Полторацький).