-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обворо́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обворо́жуймо
2 особа обворо́жуй обворо́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обворо́жуватиму обворо́жуватимемо, обворо́жуватимем
2 особа обворо́жуватимеш обворо́жуватимете
3 особа обворо́жуватиме обворо́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обворо́жую обворо́жуємо, обворо́жуєм
2 особа обворо́жуєш обворо́жуєте
3 особа обворо́жує обворо́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обворо́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обворо́жував обворо́жували
жін. р. обворо́жувала
сер. р. обворо́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обворо́жувавши

Словник синонімів

ЗАЧАРО́ВУВАТИ (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ЧАРУВА́ТИ, УЧАРО́ВУВАТИ[ВЧАРО́ВУВАТИ]рідше, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПІДКОРЯ́ТИ, ПОКОРЯ́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗАПОЛО́НЮВАТИ, ЗАПОЛОНЯ́ТИ, ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм., ОБВОРО́ЖУВАТИрідко,ОЧАРО́ВУВАТИрідко; ОБЧАРО́ВУВАТИрідко;ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (до себе). - Док.: зачарува́ти, заворожи́ти, учарува́ти[вчарува́ти], захопи́ти, підкори́ти, покори́ти, полони́ти, заполони́ти, зачудува́ти, обворожи́ти, очарува́ти, обчарува́ти, причарува́ти, приворожи́ти. Київзачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна, заворожуючи чутливе дівоче серце (С. Добровольський); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко); - Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар); Слухачів полонили її сині очі (М. Ткач); Мені солодко, медом сонця і духом квітів пахне біле плаття, заполонює зір і вабить (Т. Масенко); Вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (І. Франко); - Ви своєю красою приворожили, причарували мене! (О. Гончар). - Пор. 2. ва́бити.