-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обвинува́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обвинува́чуймо
2 особа обвинува́чуй обвинува́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обвинува́чуватиму обвинува́чуватимемо, обвинува́чуватимем
2 особа обвинува́чуватимеш обвинува́чуватимете
3 особа обвинува́чуватиме обвинува́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обвинува́чую обвинува́чуємо, обвинува́чуєм
2 особа обвинува́чуєш обвинува́чуєте
3 особа обвинува́чує обвинува́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обвинува́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обвинува́чував обвинува́чували
жін. р. обвинува́чувала
сер. р. обвинува́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обвинува́чуваний
Безособова форма
обвинува́чувано
Дієприслівник
обвинува́чувавши

Словник синонімів

ЗВИНУВА́ЧУВАТИкого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИкого за що, в чому,ОСКА́РЖУВАТИзаст.;ВИНУВА́ТИТИперев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИкому що, кого в чому;ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИрозм. (перев. безпідставно). - Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м’якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); - Ти довідався, в чому його обвинувачують? - Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала [Докія] від людей.І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); - Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); [Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).