ЗВИНУВА́ЧУВАТИкого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИкого за що, в чому,ОСКА́РЖУВАТИзаст.;ВИНУВА́ТИТИперев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИкому що, кого в чому;ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИрозм. (перев. безпідставно). - Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м’якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); - Ти довідався, в чому його обвинувачують? - Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала [Докія] від людей.І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); - Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); [Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).