-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обвинува́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обвинува́тьмо
2 особа обвинува́ть обвинува́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обвинува́чу обвинува́тимо, обвинува́тим
2 особа обвинува́тиш обвинува́тите
3 особа обвинува́тить обвинува́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обвинува́тив обвинува́тили
жін.р. обвинува́тила
сер.р. обвинува́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обвинува́чений
Безособова форма
обвинува́чено
Дієприслівник
обвинува́тивши

Словник синонімів

ЗВИНУВА́ЧУВАТИкого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИкого за що, в чому,ОСКА́РЖУВАТИзаст.;ВИНУВА́ТИТИперев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИкому що, кого в чому;ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИрозм. (перев. безпідставно). - Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м’якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); - Ти довідався, в чому його обвинувачують? - Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала [Докія] від людей.І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); - Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); [Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).