ВИ́ТИСЯ (про рослини - обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́рідше;ОБВИВА́ТИщо,ПОВИВА́ТИщо (собою). - Док.: поплести́ся, пови́тися, обви́тися, обплести́ся, обви́ти, пови́ти. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в’ються (Б. Грінченко); В лузі на калину Плететься ожина (пісня); Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Леся Українка); Повзуть гліцинії, не знаючи утоми, Все вище й вище (М. Рильський); Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич).

ГОДИ́ТИкому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИкому,ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯкому і без додатка, діал.,ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯкому і без додатка, діал.;ПОТРАФЛЯ́ТИкому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИкому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИкому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИкому,ПРИСЛУ́ГУВАТИкому,ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯкому і без додатка,УПАДА́ТИбіля (коло) кого,ОБВИВА́ТИСЯбіля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИбіля (коло) кого, розм.,ТУ́ПЦЯТИбіля (коло) кого, розм.,НАДСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, розм.,ЗАСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯз ким, розм., НОСИ́ТИСЯз ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯз ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯз< ким, розм.,МАНІ́ЖИТИСЯз ким, розм.,ПА́НЬКАТИколо кого, кому, заст. (потурати всім примхам). - Док.: догоди́ти, угоди́ти[вгоди́ти], приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив [Юрішко] панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); [Бруклі:] Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає [Віталик] з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); - Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав [Онуфрій] у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: - Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); - Спасибі, що хати не мина [становий]. - Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить [Левко] їїна санки, тільки не біля себе, а на самім задку, - з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). - Пор. підлабу́знюватися.

ОПОВИВА́ТИСЯ (з усіх боків вкриватися димом, туманом, хмарами, пилом і т. ін.), ОГОРТА́ТИСЯ[ОБГОРТА́ТИСЯ], ОБВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАТЯГА́ТИСЯ, ЗАТЯ́ГУВАТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ВКРИВА́ТИСЯ[УКРИВА́ТИСЯ], ПОКРИВА́ТИСЯ, ЗАСТИЛА́ТИСЯ, ЗАСНО́ВУВАТИСЯ, ОБСНО́ВУВАТИСЯ, ОБКУ́ТУВАТИСЯ[ОКУ́ТУВАТИСЯ], ВГОРТА́ТИСЯ[УГОРТА́ТИСЯ], ОДЯГА́ТИСЯ, УПОВИВА́ТИСЯ[ВПОВИВА́ТИСЯ], ОКРИВА́ТИСЯрідко. - Док.: опови́тися, огорну́тися[обгорну́тися], обволокти́ся, заволокти́ся, затягтися, затягну́тися, обви́тися, вкри́тися[укри́тися], покри́тися, застели́тися, заснува́тися, обснува́тися, обку́татися[оку́татися], вгорну́тися[угорну́тися], одягти́ся, одягну́тися, упови́тися[впови́тися], окри́тися. Румунський порт оповивався димом (В. Кучер); Гомін бою затихав, віддаляючись за.. горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник); Попереду бовваніли, обгортаючись туманом і вечірньою імлою, придорожні хутори (Я. Качура); Стрільба, і ось уже кузня обволікається димом, горить (О. Гончар); Все частіше осінніми хмарами стало заволікатися таврійське небо (О. Гончар); Впали перші дощі осінні. Світ.. затягнувся сірими хмарами (П. Козланюк); Все море в туман повилось (Леся Українка); Чорний хрест обвився сивими цяточками мряки (В. Стефаник); Йде весна. Земля розкутая Димом, парою вкривається (С. Чорнобривець); Покрилася якимсь густим туманом та розкішна долина (Панас Мирний); Ще звечора над селом застелилося хмарами небо (І. Муратов); Коли зайшло сонце і небо потемніло, заснувавшись хмарами, він, крадучись, підійшов до умовленого місця (А. Шиян); Він обснувався густим димом, і над ним миттю захвилювалися бджоли (Ю. Яновський); І танки здибились перед житами, Вгортаючись в густий клубчастий дим (М. Стельмах); Сьогодні третя днина, що дощу нема, небо одяглося синявою (О. Кобилянська); Велике місто вповилося мрякою (Мирослав Ірчан); А воно [сонце].. тихо опускається вниз,.. окриваючися.. хмарами (Г. Хоткевич).