-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обвари́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обварі́мо, обварі́м
2 особа обвари́ обварі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обварю́ обва́римо, обва́рим
2 особа обва́риш обва́рите
3 особа обва́рить обва́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обвари́в обвари́ли
жін.р. обвари́ла
сер.р. обвари́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обва́рений
Безособова форма
обва́рено
Дієприслівник
обвари́вши

Словник синонімів

ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ[ОПА́РИТИрідше], ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ[ОШПА́РИТИ]розм.,ПРОШПА́РИТИрідше,СПА́РИТИрідше;ЗВАРИ́ТИрідше (тільки про частини тіла). - Недок.: обва́рювати, обпа́рювати[опарювати], па́рити, обшпа́рювати[ошпа́рювати], шпа́рити, прошпа́рювати. За годину до випікання млинців підготовлену масу обварюють двома склянками молока або води (з популярної літератури); Скорою ходою почимчикував [Яць] до хати другого шваґера, котрому ген-то жінка окропом ноги обварила (І. Франко); Все життя працював [Василь], обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Мирослав Ірчан); [Степан:] Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був (М. Кропивницький); Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Л. Смілянський); Гербата була гаряча, тож парила Петруся в язик (Лесь Мартович); Як би го [його] окропом спарив (М. Номис). - Пор. 1. обпіка́ти.
ОБПІКА́ТИ[ОПІКАТИ] (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ], ЖИ́ГАТИрозм. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). - Пор. обвари́ти.