оббілувати 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(обробити тушу)

Словник відмінків

Інфінітив оббілува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббілу́ймо
2 особа оббілу́й оббілу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббілу́ю оббілу́ємо, оббілу́єм
2 особа оббілу́єш оббілу́єте
3 особа оббілу́є оббілу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оббілува́в оббілува́ли
жін.р. оббілува́ла
сер.р. оббілува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
оббіло́ваний
Безособова форма
оббіло́вано
Дієприслівник
оббілува́вши

Словник синонімів

ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. - Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Франко); Рубали мисливці забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (М. Трублаїні); Одпріг [дурень] драбинчасту [конячину] та.. узяв та й зарізав її, далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (О. Стороженко); Нагіллі дуба два дебелі браконьєри підвісили щойно вбиту косулю і вже почали її білувати, здирати шкуру (О. Бердник); Нарешті Юрко оббілував.. кроля (С. Чорнобривець); Стали [верблюди] й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем (О. Гончар); Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський).

Словник фразеологізмів

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар] його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар] його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

-2-
дієслово доконаного виду
(побілити всю будівлю)

Словник відмінків

Інфінітив оббілува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббілу́ймо
2 особа оббілу́й оббілу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббілу́ю оббілу́ємо, оббілу́єм
2 особа оббілу́єш оббілу́єте
3 особа оббілу́є оббілу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оббілува́в оббілува́ли
жін.р. оббілува́ла
сер.р. оббілува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
оббіло́ваний
Безособова форма
оббіло́вано
Дієприслівник
оббілува́вши

Словник синонімів

ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. - Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Франко); Рубали мисливці забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (М. Трублаїні); Одпріг [дурень] драбинчасту [конячину] та.. узяв та й зарізав її, далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (О. Стороженко); Нагіллі дуба два дебелі браконьєри підвісили щойно вбиту косулю і вже почали її білувати, здирати шкуру (О. Бердник); Нарешті Юрко оббілував.. кроля (С. Чорнобривець); Стали [верблюди] й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем (О. Гончар); Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський).

Словник фразеологізмів

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар] його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар] його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

Словник відмінків

Інфінітив оббілува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббілу́ймо
2 особа оббілу́й оббілу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббілу́ю оббілу́ємо, оббілу́єм
2 особа оббілу́єш оббілу́єте
3 особа оббілу́є оббілу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оббілува́в оббілува́ли
жін.р. оббілува́ла
сер.р. оббілува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
оббілува́вши