оббурювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | оббу́рювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | оббу́рюймо | |
2 особа | оббу́рюй | оббу́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | оббу́рюватиму | оббу́рюватимемо, оббу́рюватимем |
2 особа | оббу́рюватимеш | оббу́рюватимете |
3 особа | оббу́рюватиме | оббу́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | оббу́рюю | оббу́рюємо, оббу́рюєм |
2 особа | оббу́рюєш | оббу́рюєте |
3 особа | оббу́рює | оббу́рюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
оббу́рюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | оббу́рював | оббу́рювали |
жін. р. | оббу́рювала | |
сер. р. | оббу́рювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
оббу́рюваний | ||
Безособова форма | ||
оббу́рювано | ||
Дієприслівник | ||
оббу́рювавши |