оббурювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | оббу́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оббу́рюймо | |
| 2 особа | оббу́рюй | оббу́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оббу́рюватиму | оббу́рюватимемо, оббу́рюватимем |
| 2 особа | оббу́рюватимеш | оббу́рюватимете |
| 3 особа | оббу́рюватиме | оббу́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оббу́рюю | оббу́рюємо, оббу́рюєм |
| 2 особа | оббу́рюєш | оббу́рюєте |
| 3 особа | оббу́рює | оббу́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| оббу́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | оббу́рював | оббу́рювали |
| жін. р. | оббу́рювала | |
| сер. р. | оббу́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| оббу́рюваний | ||
| Безособова форма | ||
| оббу́рювано | ||
| Дієприслівник | ||
| оббу́рювавши | ||