оббурити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | оббури́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | оббурі́мо, оббурі́м | |
2 особа | оббури́ | оббурі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | оббурю́ | оббуримо́, оббури́м |
2 особа | оббури́ш | оббурите́ |
3 особа | оббури́ть | оббуря́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | оббури́в | оббури́ли |
жін.р. | оббури́ла | |
сер.р. | оббури́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
оббу́рений | ||
Безособова форма | ||
оббу́рено | ||
Дієприслівник | ||
оббури́вши |