оббри́зкати
1
дієслово доконаного виду
| Інфінітив | оббри́зкати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оббри́зкаймо | |
| 2 особа | оббри́зкай | оббри́зкайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оббри́зкаю | оббри́зкаємо, оббри́зкаєм |
| 2 особа | оббри́зкаєш | оббри́зкаєте |
| 3 особа | оббри́зкає | оббри́зкають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | оббри́зкав | оббри́зкали |
| жін.р. | оббри́зкала | |
| сер.р. | оббри́зкало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| оббри́зканий | ||
| Безособова форма | ||
| оббри́зкано | ||
| Дієприслівник | ||
| оббри́зкавши | ||
ЗАБРИ́ЗКАТИ (покрити що-небудь бризками, краплями чого-небудь), ОББРИ́ЗКАТИ, ОБПРИ́СКАТИ, ЗАХЛЮ́ПАТИ, ЗАКРА́ПАТИ, ЗАЛЯ́ПАТИ розм., ОБЛЯ́ПАТИ розм., ОБТЬО́ПАТИ розм., УЛЯ́ПАТИ [ВЛЯ́ПАТИ] рідко, ОБЛЬО́ПАТИ рідко, ЗАЛЬО́ПАТИ діал., ЗАХЛЯ́ПАТИ діал. - Недок.: забри́зкувати, оббри́зкувати, обпри́скувати, захлю́пувати, закра́пувати, заля́пувати, обля́пувати, обтьо́пувати, уля́пувати [вля́пувати], обльо́пувати, зальо́пувати, захля́пувати. Котилися хвилі важкі, сивогриві, Забризкавши піною берег високий (Я. Шпорта); То хмара набіжить, і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, То сонце вигляне ласкаво-променисте (М. Рильський); Крізь юрму пролетіло щось мокре, все у рідкому болоті, захлюпало всіх і просто кинулось до вогню (М. Коцюбинський); Ремонтуючи будинки, не заляпують [штукатурниці] вас, коли ви повз них проходите (Остап Вишня); Їсть він, голосно чавкаючи, обляпуючи білими каплями бороду й вуса (Григорій Тютюнник). - Пор. 3. бри́зкати, забо́втати.
ОБПРИ́СКУВАТИ (обдавати рослини дрібними краплями якої-небудь рідини для боротьби з шкідниками), ОББРИ́ЗКУВАТИ. - Док.: обпри́скати, оббри́зкати. Андрій повертався на свою ділянку, обприскував її і знову поспішав на допомогу іншим (В. Минко); Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризкуючи буряки хімікалією від довгоносика і совки (Остап Вишня).