обблюватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[вульг.]
Словник відмінків
| Інфінітив | обблюва́тися, обблюва́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обблю́ймося, обблю́ймось | |
| 2 особа | обблю́йся, обблю́йсь | обблю́йтеся, обблю́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обблюю́ся, обблюю́сь | обблюємо́ся, обблюємо́сь, обблює́мся |
| 2 особа | обблює́шся | обблюєте́ся, обблюєте́сь |
| 3 особа | обблює́ться | обблюю́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обблюва́вся, обблюва́всь | обблюва́лися, обблюва́лись |
| жін.р. | обблюва́лася, обблюва́лась | |
| сер.р. | обблюва́лося, обблюва́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обблюва́вшись | ||