обблювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[вульг.]
Словник відмінків
Інфінітив | обблюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обблю́ймо | |
2 особа | обблю́й | обблю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обблюю́ | обблюємо́, обблює́м |
2 особа | обблює́ш | обблюєте́ |
3 особа | обблює́ | обблюю́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обблюва́в | обблюва́ли |
жін.р. | обблюва́ла | |
сер.р. | обблюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обблюва́вши |