-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обби́ймо
2 особа обби́й обби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обіб’ю́ обіб’ємо́, обіб’є́м
2 особа обіб’є́ш обіб’єте́
3 особа обіб’є́ обіб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обби́в обби́ли
жін.р. обби́ла
сер.р. обби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обби́тий
Безособова форма
обби́то
Дієприслівник
обби́вши

Словник синонімів

ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. - Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (О. Досвітній); Муляр.. тіскою оббивав на ньому [камінні] гострі кути (С. Чорнобривець); - Хто збив їй [корові] рога? - Та сама обломила (М. Стельмах); Відколоти шматок породи; - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (І. Франко).
ПОКРИВА́ТИщо (закривати чимсь зверху; утворювати якесь покриття), УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], КРИ́ТИ, ОКРИВА́ТИрідше,ОПОВИВА́ТИ, ОБТЯГА́ТИ[ОБТЯ́ГУВАТИ], ОБШИВА́ТИ, ОББИВА́ТИ (якимсь матеріалом, закріплюючи його); УШИВА́ТИ[ВШИВА́ТИ] (перев. соломою, очеретом); ПРИКИДА́ТИ (кидаючи). - Док.: покри́ти, укри́ти[вкри́ти], окри́ти, опови́ти, нанести́, накла́сти, наложи́тирозм.обтягти́[обтягну́ти], обши́ти, обби́ти, уши́ти[вши́ти], прики́дати. Збентежена [Крістабель] метушиться по хаті, далі починає покривати статую рядном (Леся Українка); Вона укривала його найтеплішими із своїх лахманів, одгортала волосся з чола, одганяла осінніх мух (М. Коцюбинський); Солом’яних стріх тепер не роблять. Дахи криють бляхою і шифером (з газети); Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди.., та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш); Сідельники обтягали товстою усмою з веприни дерев’яні колодки (С. Скляренко); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Я. Качура); Четверо теслярів обшивали дошками дуба на зразок тих гостроносих дубів, що їх вживали на Старій Січі (С. Добровольський); Оббивали [козаки] залізом важкі дерев’яні довбні (О. Ільченко); Сам він розчиняв вапно, сам тесав бруси, в’язав вінець, палубив дах, ушивав шифером (М. Рудь); Прикидавши яму сіном, що стояло неподалеку в копиці, Кажан із двома торбинками подався на леваду (І. Цюпа).
ПОБИ́ТИкого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИкому що, рідше, ВСИ́ПАТИкому, розм., НАСИ́ПАТИкому, розм., НАДАВА́ТИкому, розм., НАКЛА́СТИкому, розм., НАКЛЕПА́ТИкому що, розм., ВІДДУБА́СИТИрозм., НАДУБА́СИТИрозм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИрозм., НАЛУПЦЮВА́ТИрозм., ВІДЛУПИ́ТИрозм., НАЛУПИ́ТИрозм., ПОМОРДУВА́ТИрозм., ПОГРІ́ТИрозм., НАБУ́ХАТИрозм., ВІДМОЛОТИ́ТИрозм., УМОЛОТИ́ТИ[ВМОЛОТИ́ТИ]розм., ОБМОЛОТИ́ТИрозм., ЗМОЛОТИ́ТИрозм., ОБЧУХРАТИрозм., НАКОЛОШМА́ТИТИщо кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИрозм., ВІДКОЛОШМА́ТИТИрозм., ВИ́МАНІЖИТИрозм., ПРОМАНІ́ЖИТИрозм., НАТОВКТИ́розм., НАТАСУВА́ТИрозм., ПОТАСУВА́ТИрозм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИрозм., НАТІПА́ТИрозм., ПОТІПА́ТИрозм., ПОТРІПА́ТИрозм., ПОПА́РИТИрозм., ВІДЖА́РИТИрозм., ВІДЛАТА́ТИрозм., ПОКРОПИ́ТИрозм., ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИжарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИжарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИрозм., НАШМАГА́ТИрозм., ВИ́СІКТИрозм., ВИ́ПОРОТИрозм., ВИ́ШПАРИТИрозм., ПРОХВОРОСТИ́ТИрозм. (перев. чимсь гнучким); ПОКУЛА́ЧИТИрозм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИрозм., ПОТОВКТИ́розм., ВІДТОВКТИ́що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла); ВІДХЛЯ́ПАТИрозм., ВІДШЛЬО́ПАТИрозм., НАШЛЬО́ПАТИрозм. (надавати ляпанців); ВИ́ЧУБИТИрозм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Та цитьте, чортові сороки! - Юпитер грізно закричав: - Обом вам обіб’ю я щоки (І. Котляревський); - Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); - Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам’ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає - тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); - Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); [Василь:] У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що - битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: - Будеш водитися з цим комбайнером - їй-богу, відлупцюю (І. Драч); - Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); - Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет); Побоявся [Микита] тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко); Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок); Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); - Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах); Встати хоче [козак], та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); - А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! - кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме [мірошник] набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив - знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); [Герцель:] Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); - Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, [козаки] якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам’ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); - А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний); Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); [Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); [Савка:] Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); - Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, - поводив [Щербина] побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); - Як вихор, налетів [Наливайко],.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); - Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); - Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). - Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти.

Словник фразеологізмів

оббива́ти поро́ги. 1. перев. у кого, чого, кому, чиї, де. Постійно ходити, багато разів приходити до кого-небудь, кудись; часто бувати у когось, десь. [Олена:] Не часто ви нам пороги оббиваєте (І. Франко); — Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала (І. Нечуй-Левицький); Розрахунок був дуже простий: набридне людині пороги оббивати — поїде геть. Так воно й сталося (В. Канівець). обчо́вгувати поро́ги, фам. А що сама вона любила обчовгувати чужі пороги, то скоро вся вулиця, далі куток, потім і село знали (Є. Гуцало); // Настирливо з’являтися десь, турбувати когось. — Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб’єшся від них, та ще й тут пороги оббивають(Іван Ле). обби́ти поро́ги. Так Аткінс оббив пороги, аж клерки всі в гамі й гомі: Цей безпритульний Томмі — Дуже настирний Томмі; Голову всім морочить (М. Бажан); // Перебувати подовгу десь. — Доки будемо оббивати тут чужі пороги, коли рідна земля чекає нас, своїх господарів! (Іван Ле).

2. кого, чого, кому, біля чого і без додатка, чиї, де. Багато разів звертатися до когось, кудись у якій-небудь справі, домагаючись її вирішення; просити когось, доводити щось. — То так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний); — Ми щодня оббивали пороги у військкоматі. Настирливо, доки не набридло. І нас записали (Л. Дмитерко); — Важко було дістати дозвіл на виставу. Понад місяць оббивали пороги панам цензорам (Я. Гримайло); Ходити, клянчити, оббивати пороги не в характері Максима (І. Цюпа); Так, поки дехто оббивав високі пороги, виходжуючи собі премії, Ліна Костенко взагалі мовчала, і це мовчання її було громадянськи значимішим за сотні декларативно-уславлювальних книжок (З газети). оббива́ти порі́г. Іван обурився: — Хай найкращі місця захоплюють мамині смоктунчики. Оце порадуєш їх і їхню рідню, що вже давно оббиває ректорський поріг (М. Стельмах).

оббива́ння поро́гів. На прийом до владики [митрополита А. Шептицького] було дуже просто потрапити, це не вимагало багатоденних оббивань порогів та годинних очікувань у приймальні (З журналу); Вони [глядачі] немовби звільняли автора [В. Висоцького].. від укладення договорів, від оббивання порогів редакцій — вони самі тиражували й розповсюджували пісні (З газети); Се справжній наш хрест оте оббивання чужих порогів (Леся Українка); Три роки [минуло] намарного оббивання порогів найрізноманітніших інстанцій (З журналу).

обби́ти / оббива́ти шку́ру на кому і без додатка, зневажл. Дуже побити когось або погрожувати фізичною розправою. Коли Мина оперіщив її [кобилу], вона у відповідь давай кидати задки .. Забризканий весь, шмагає [тварину] та лається: — Звірюга, сто бісів тобі в ребра!.. Шкуру обіб’ю! (О. Гончар).