-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | оббира́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оббира́ймо |
| 2 особа | оббира́й | оббира́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оббира́тиму | оббира́тимемо, оббира́тимем |
| 2 особа | оббира́тимеш | оббира́тимете |
| 3 особа | оббира́тиме | оббира́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оббира́ю | оббира́ємо, оббира́єм |
| 2 особа | оббира́єш | оббира́єте |
| 3 особа | оббира́є | оббира́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| оббира́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оббира́в | оббира́ли |
| жін. р. | оббира́ла |
| сер. р. | оббира́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| оббира́вши |
Словник синонімів
ВИБИРА́ТИ кого ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка (призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов’язків), ОБИРА́ТИ, ОББИРА́ТИ заст. - Док.: ви́брати, обра́ти, обібра́ти. Одностайне Громада вибрала гетьмана - Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко); Степан був активістом, його якось навіть обрали до місцевкому профспілки (В. Кучер); Клима обібрали в волості за голову (І. Нечуй-Левицький).
ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). - Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали [хлоп’ята] збирати черешню! (О. Гончар); Яблуні в саду.. Жінки знімають урожай (А. Головко); Прийшла осінь.., хліб прибрали, звозили (Панас Мирний); Терен обриває [дівчина] (Я. Щоголів); Оббирають [дівчата] запашні терпкі кетяги [хмелю] (В. Кучер); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку - купатися, брати гриби та ягоди (С. Васильченко).
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ [ОГОЛИ́ТИ] розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ [ОЧУХРА́ТИ] розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти [обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти [ого́лювати] [оголя́ти], обчу́хрувати [очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.
ОБІКРА́СТИ (украсти багато чого у кого-небудь, де-небудь), ОБІБРА́ТИ, ОБЧИ́СТИТИ [ОЧИ́СТИТИ] розм., ВИ́ЧИСТИТИ підсил. розм.; ПОГРАБУВА́ТИ підсил. (про досить велику крадіжку). - Недок.: обкрада́ти [обікрадати], оббира́ти, обчища́ти [очища́ти] [очи́щувати], вичища́ти. Пані стрічає її лихими словами: - Що, - каже, - згодувала собі синка злодія! Обікрав твій Семенко панича! (Марко Вовчок); Чоловік огрядний, у синій суконній чумарці, в чорній шапці, сказав..: - Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (А. Головко); Тарас Боровець вправлявся по лінії злодійства. Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору - було його звичним заняттям (Ю. Мельничук); На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв (В. Гжицький); [Ївга:] Щось-то казав [Тимоха], що й батькову скриню вичистив.. та і втік від нього (Г. Квітка-Основ’яненко); До нашої кімнати зайшло двоє людей з ліхтарем. - На кого маєте підозріння? - запитав один, розкладаючи папери. - Нас, очевидячки, хотіли пограбувати, та щось перешкодило (Ю. Яновський). - Пор. 1. грабува́ти, 1. обібра́ти.
ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ [ОЧИ́ЩУВАТИ рідше], ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). - Док.: почи́стити, обчи́стити, очи́стити, облупи́ти, обтереби́ти, обібра́ти. Уляна чистила картоплю, все ще надіючись на допомогу невістки (Григорій Тютюнник); Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний); "Кумпан" сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою, хукаючи на пальці, обчищав з мундирів щойно зварену картоплю (П. Загребельний); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський); Картопля була в лушпинні, її треба було теребити (І. Франко); Фросина мовчить. Оббирає бараболю на завтра (Є. Гуцало).