ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ’Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯрозм., СТУШУВА́ТИСЯрозм.,ЗМІША́ТИСЯ рідко. - Недок.: бенте́житися, ні́якові́ти, ні́титися, зні́чуватися, міша́тисярідкозамина́тися, засоро́млюватися, конфу́зитися, тушува́тися, стушо́вуватися, шокува́тися. Марія одразу розгубилася і навіть збентежилась, побачивши на своєму порозі розгніваного Самійла (В. Кучер); Зніяковіла Віра, очі одвела, щоб не помітив, не розгадав по очах її таємниці (А. Шиян); Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (М. Стельмах); Йому стало ніяково; він замішався і не зразу відповів (І. Нечуй-Левицький); Під моїм допитливим поглядом майор трохи зам’явся, але свою думку закінчив (В. Логвиненко); З того, як змішалась Софія Петрівна, пояснюючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього щось криють (М. Коцюбинський). - Пор. розгуби́тися, соро́митися.

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯрозм., МОРДУВА́ТИСЯпідсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ЮРТУВА́ТИСЯдіал.,БУ́РИТИСЯдіал.; ПОТРЯСА́ТИСЯ (надзвичайно сильно). - Док.: схвилюва́тися, розхвилюва́тися, стриво́житися, розтриво́житися, стурбува́тися, розтурбува́тися, збенте́житися, рознервува́тися, зворохо́битисядіал.потрясти́ся. - Мамо! Ти тільки не хвилюйся. Гайдамаки! - Де? - обмерла мати (А. Головко); Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні); Він усе ще тривожився, чи море підступно не затопить котлован (А. Хижняк); [Прісцілла:] Як забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось деінде (Леся Українка); Він турбується про долю тих планів, що їх накреслили архітектори, про генеральну відбудову села (О. Вишня); - Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко); Душа нітилася, а сталої думки так і не знаходив (І. Ле); Він уже не пам’ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (С. Журахович); Лежачи вночі на призьбі, вона довго не могла заснути, мордуючись усякими чудними думками (М. Коцюбинський); Не без того, щоб молодиці не помічали, як міниться лице Радивонові, набігають рішучі вирази, буриться душа (К. Гордієнко).