[аж] закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук).

аж но́сом ба́ньки дме, зі сл. дурни́й. Дуже, надто. Дурне, аж носом баньки дме (Укр.. присл..).

ба́́чити да́́лі свого́́ но́́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко).

би́́ти в ніс, безос., чим і без додатка. Гостро відчуватися (про запах). Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав [голову]. — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. (Панас Мирний); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Ю. Збанацький).

вда́рити / вдаря́ти в ніс. Раптово відчутися (про запах, пил і т. ін). Солодкі пахощі лаванди вдарили в ніс (О. Ільченко); Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (А. Хижняк); // безос., чим. Дуже подіяти на кого-небудь (про запах). Безсило схилився просто на одкриту шухляду. У ніс йому гостро вдарило духом засушених троянд (Г. Епік). вда́рити до но́са. Пес .. несе в зубах ковбасу .. Я ледво [ледве] всидів на липі, так мені запах до носа вдарив (І. Франко).

вда́рити / вдаря́ти в ніс. Раптово відчутися (про запах, пил і т. ін). Солодкі пахощі лаванди вдарили в ніс (О. Ільченко); Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (А. Хижняк); // безос., чим. Дуже подіяти на кого-небудь (про запах). Безсило схилився просто на одкриту шухляду. У ніс йому гостро вдарило духом засушених троянд (Г. Епік). вда́рити до но́са. Пес .. несе в зубах ковбасу .. Я ледво [ледве] всидів на липі, так мені запах до носа вдарив (І. Франко).

вда́рити по но́сі кого. Присадити кого-небудь, даючи йому зрозуміти, чого він насправді вартий. — Печоріна треба провчити! Ці петербурзькі вискочні завжди задаються, поки їх не вдариш по носі! (Переклад за ред. М. Рильського).

вда́рити / вдаря́ти в ніс. Раптово відчутися (про запах, пил і т. ін). Солодкі пахощі лаванди вдарили в ніс (О. Ільченко); Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (А. Хижняк); // безос., чим. Дуже подіяти на кого-небудь (про запах). Безсило схилився просто на одкриту шухляду. У ніс йому гостро вдарило духом засушених троянд (Г. Епік). вда́рити до но́са. Пес .. несе в зубах ковбасу .. Я ледво [ледве] всидів на липі, так мені запах до носа вдарив (І. Франко).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

взя́ти ду́лю [під ніс]. Нічого не одержати, не дістати. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю (Укр.. присл..); Писав Пан: звізду [зірку] дав і червону стрічку. От я й ждав... Дулю взяв (П. Гулак-Артемовський).

ви́сі́ти на но́сі. Бути дуже близьким щодо часу здійснення. Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі (А. Свидницький).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський).

2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут [у пресі] треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй [Парасці] не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

в ніс, зі сл. говори́ти, бала́кати і т. ін. З носовим відтінком, гугняво. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко).

води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час). Та невже той Хведір так убивається за мною? — думала вона.. — Підожди, стріну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж і за ніс поповоджу!.. (Панас Мирний).

води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час). Та невже той Хведір так убивається за мною? — думала вона.. — Підожди, стріну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж і за ніс поповоджу!.. (Панас Мирний).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

вте́рти / втира́ти но́са кому. 1. Засвідчити або довести свою перевагу над ким-небудь. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре (Укр.. казки, легенди..); Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині. Але й Ольжина правда, що треба декому тою хустиною носа втерти! (Ірина Вільде); Прилюдно втреш носа комусь із них, зацитувавши при нагоді щось таке, як, скажімо, указ Петра Першого від 9 квітня 1709 року (О. Гончар); // Перевершити кого-небудь у чомусь. — От стріляє, бісова дитина,— не зміг стримати свого захоплення Сахно,— всім нам носа втерла (В. Собко); — А тепер вони [молодь, жінки] ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевченком вирощують! (М. Стельмах); Взявшись дружно, без лементу та ґвалту відремонтували занехаяну молотарку і тепер втирають носа зарозумілим хутірським очкурам, які вважали, що тільки вони вміють господарювати (О. Гончар).

2. Присадити, спинити кого-небудь у його діях, висловлюваннях. [Рогач:] Ну ж, юнаки! Орда б вас полонила, татарва б вас подавила!.. [Глоба:] Та невже ж нема такого, котрий втре носа хвалькові? (М. Кропивницький); Вчителеві... утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (С. Васильченко); — Спасибі Володимирові Корякові, який заступився за Паніва, утер носа розперезаним критиканам (В. Минко).

3. Покарати, провчити кого-небудь. Тут [у пеклі] розні [різні] душі походжали, Все думали та все гадали, Куда-то за гріхи їх впруть, Чи в рай їх пустять веселитись, Чи, може, в пекло пошмалитись І за гріхи їм носа втруть (І. Котляревський); — Ось ми вам хутко втремо носа: Іван Мартинович.. навчить він вас пановати [панувати] (П. Куліш); — А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? — крикнув він на Карпа. — Коли хочеш, то я й тобі носа втру (І. Нечуй-Левицький).

вте́рти / втира́ти но́са кому. 1. Засвідчити або довести свою перевагу над ким-небудь. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре (Укр.. казки, легенди..); Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині. Але й Ольжина правда, що треба декому тою хустиною носа втерти! (Ірина Вільде); Прилюдно втреш носа комусь із них, зацитувавши при нагоді щось таке, як, скажімо, указ Петра Першого від 9 квітня 1709 року (О. Гончар); // Перевершити кого-небудь у чомусь. — От стріляє, бісова дитина,— не зміг стримати свого захоплення Сахно,— всім нам носа втерла (В. Собко); — А тепер вони [молодь, жінки] ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевченком вирощують! (М. Стельмах); Взявшись дружно, без лементу та ґвалту відремонтували занехаяну молотарку і тепер втирають носа зарозумілим хутірським очкурам, які вважали, що тільки вони вміють господарювати (О. Гончар).

2. Присадити, спинити кого-небудь у його діях, висловлюваннях. [Рогач:] Ну ж, юнаки! Орда б вас полонила, татарва б вас подавила!.. [Глоба:] Та невже ж нема такого, котрий втре носа хвалькові? (М. Кропивницький); Вчителеві... утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (С. Васильченко); — Спасибі Володимирові Корякові, який заступився за Паніва, утер носа розперезаним критиканам (В. Минко).

3. Покарати, провчити кого-небудь. Тут [у пеклі] розні [різні] душі походжали, Все думали та все гадали, Куда-то за гріхи їх впруть, Чи в рай їх пустять веселитись, Чи, може, в пекло пошмалитись І за гріхи їм носа втруть (І. Котляревський); — Ось ми вам хутко втремо носа: Іван Мартинович.. навчить він вас пановати [панувати] (П. Куліш); — А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? — крикнув він на Карпа. — Коли хочеш, то я й тобі носа втру (І. Нечуй-Левицький).

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) [свого́] но́са ([сві́й] ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється [Петро Андрійович], а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

втри но́са, зневажл. Уживається як застереження молодим від втручання у справи старших. — Носа втри,— гримнув Остап і встав. Це означало, що він нічого не скаже синові, хоч би як той підсипався (В. Кучер); — Ану, геть! Нічого женихатися, краще носа втри, а то й носа розіб’ю (З журналу).

гляді́ти свого́ но́са. Турбуватися, клопотатися лише про себе, не втручатися в справи інших. Наблизився [Віктор] до Олега: — Лучче [краще] ти б глядів свого носа (П. Автомонов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

диви́тися да́лі сво́го но́са. Мислити масштабно, з перспективою на майбутнє; не бути обмеженим у своїх поглядах, діях і т. ін. Себе передусім .. мала [Ольга] на думці, коли говорила, що багато наших молодих колгоспників ще не навчились дивитись далі свого носа (Ірина Вільде). да́льше сво́го но́са не диви́тись. В політиці не годиться далеко заскакувати фантазією, та не годиться й дальше .. свого носа не дивитись! (М. Драгоманов).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

диви́тися да́лі сво́го но́са. Мислити масштабно, з перспективою на майбутнє; не бути обмеженим у своїх поглядах, діях і т. ін. Себе передусім .. мала [Ольга] на думці, коли говорила, що багато наших молодих колгоспників ще не навчились дивитись далі свого носа (Ірина Вільде). да́льше сво́го но́са не диви́тись. В політиці не годиться далеко заскакувати фантазією, та не годиться й дальше .. свого носа не дивитись! (М. Драгоманов).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

ду́ля з ма́ком [під ніс] кому і без додатка, зневажл. 1. Абсолютно, зовсім нічого. Старшина без сорому хлебає [хлебче горілку], а козакам дуля з маком (С. Добровольський); — Він [Заруба] .. здоров’я своє коло нас поклав, а ви йому за це дулю з маком? (В. Кучер); Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина.., який .. має не медаль, а дулю під ніс! (О. Гончар).

2. Уживається для вираження заперечення, незгоди і т. ін.; не буде так, зовсім ні. — Хоче [писар], щоб я замість Левка та пішла за нього! Нехай собі і в голові сього не покладає! Дуля йому під ніс, от що (Г. Квітка-Основ’яненко); [Рябина:] Дуля вам усім під ніс! Не боюся я вас (І. Франко); — Ти думаєш, що тебе Райський любить? Дулю під ніс… (М. Хвильовий).

[є] спи́чка в но́сі у кого. Хто-небудь тямущий, кмітливий. У хлопця цього є таки спичка в носі (З усн. мови).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

[аж] закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук).

лиши́тися (залиши́тися, оста́тися і т. ін.) з но́сом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т. ін. Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач); — Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п’ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик, — ми залишилися з носом (В. Добровольський).

заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П. Панч); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів і так заорав туди носом, аж кров пішла (О. Ільченко); Вийшов з дрюком дід Улас: — Ну, то як тобі у нас? — За коротким цим опросом [запитанням] Аж зарила біда носом (С. Воскрекасенко); Навмання кинувся Петрик до Дашковців. Прожогом вскочив у двері і зарив носом: за кущем порічок переможно скалив зуби Олесь (Є. Куртяк). запоро́ти но́сом. Підвівшись з задньої лави, як завжди, з-між молодиць, щоб іти наперед, він [Проць] чомусь плямисто почервонів, що рідко траплялось, а зустрівшись поглядом з Ловачем, не до добра спіткнувся, мало не запоров носом (В. Бабляк). зуба́ми заора́ти. — Стій! ні з місця! — крикнув той [панич] і шпорнув [шпурнув] першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний).

заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П. Панч); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів і так заорав туди носом, аж кров пішла (О. Ільченко); Вийшов з дрюком дід Улас: — Ну, то як тобі у нас? — За коротким цим опросом [запитанням] Аж зарила біда носом (С. Воскрекасенко); Навмання кинувся Петрик до Дашковців. Прожогом вскочив у двері і зарив носом: за кущем порічок переможно скалив зуби Олесь (Є. Куртяк). запоро́ти но́сом. Підвівшись з задньої лави, як завжди, з-між молодиць, щоб іти наперед, він [Проць] чомусь плямисто почервонів, що рідко траплялось, а зустрівшись поглядом з Ловачем, не до добра спіткнувся, мало не запоров носом (В. Бабляк). зуба́ми заора́ти. — Стій! ні з місця! — крикнув той [панич] і шпорнув [шпурнув] першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний).

заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П. Панч); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів і так заорав туди носом, аж кров пішла (О. Ільченко); Вийшов з дрюком дід Улас: — Ну, то як тобі у нас? — За коротким цим опросом [запитанням] Аж зарила біда носом (С. Воскрекасенко); Навмання кинувся Петрик до Дашковців. Прожогом вскочив у двері і зарив носом: за кущем порічок переможно скалив зуби Олесь (Є. Куртяк). запоро́ти но́сом. Підвівшись з задньої лави, як завжди, з-між молодиць, щоб іти наперед, він [Проць] чомусь плямисто почервонів, що рідко траплялось, а зустрівшись поглядом з Ловачем, не до добра спіткнувся, мало не запоров носом (В. Бабляк). зуба́ми заора́ти. — Стій! ні з місця! — крикнув той [панич] і шпорнув [шпурнув] першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний).

заруба́ти [собі́] на но́сі. Добре, надовго запам’ятати. — Передусім ти от що зарубай на носі, Сергію: всяка щаслива в шлюбі жінка активно зичить такого ж щастя усім своїм подругам та чоловіковим друзям (Ю. Шовкопляс); — Дивіться всі на їхні муки — і зарубайте собі на носі: така смерть жде кожного (В. Малик); // Укріпитися в певному намірі. “Не я буду, а панування добуду!” — зарубала [Параска] на носі і ніколи не викидала з голови (Панас Мирний).

заруба́ти [собі́] на но́сі. Добре, надовго запам’ятати. — Передусім ти от що зарубай на носі, Сергію: всяка щаслива в шлюбі жінка активно зичить такого ж щастя усім своїм подругам та чоловіковим друзям (Ю. Шовкопляс); — Дивіться всі на їхні муки — і зарубайте собі на носі: така смерть жде кожного (В. Малик); // Укріпитися в певному намірі. “Не я буду, а панування добуду!” — зарубала [Параска] на носі і ніколи не викидала з голови (Панас Мирний).

зна́ти [ті́льки] з ми́ски (з но́са) та в рот. Нічого не вміти робити, бути дармоїдом. Ти тільки знаєш, що з миски та в рот (М. Номис); [Павло:] Та він знає в книжці, а коло землі знає з носа та в рот і приїхав нас учити (І. Карпенко-Карий).

зна́ти [ті́льки] з ми́ски (з но́са) та в рот. Нічого не вміти робити, бути дармоїдом. Ти тільки знаєш, що з миски та в рот (М. Номис); [Павло:] Та він знає в книжці, а коло землі знає з носа та в рот і приїхав нас учити (І. Карпенко-Карий).

з но́са, жарт. Від кожної людини. — Коштуватиме це три карбованці з носа,— оголошує він далі (В. Собко); Плата за вхід скромненька — троячка з носа (О. Ковінька).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

[і] кома́р но́са не підто́чить. Не буде до чого причепитися, прискіпатися. — Я з своїм активом зроблю все так, що комар носа не підточить (В. Речмедін); — Не в тім питання, що з ним [Давидом] зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив (А. Головко); Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).

і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. [Грива:] Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); — Мотора встановили, а механік і носа не навернув,— бурчав Никанор Павлович (О. Сизоненко).

2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький).

і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. [Грива:] Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); — Мотора встановили, а механік і носа не навернув,— бурчав Никанор Павлович (О. Сизоненко).

2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький).

клюва́ти но́сом. Дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (В. Кучер); Відбило північ. Треба подивитися, що робиться в коридорі. Правда, ще рано але .. вартовий дуже любить подрімати. Може, він уже клює носом? (Д. Бузько). покльо́вувати но́сом (час від часу). Микола підпер важку голову руками, покльовує носом (В. Кучер).

клю́нути но́сом у що. Упасти обличчям вниз. Як пихоне його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Панас Мирний); — Прицілився я — бабах! З одного пострілу поклав усіх п’ятьох. Клюнули фашисти у сніг носом усі підряд (Ю. Мокрієв).

[і] кома́р но́са не підто́чить. Не буде до чого причепитися, прискіпатися. — Я з своїм активом зроблю все так, що комар носа не підточить (В. Речмедін); — Не в тім питання, що з ним [Давидом] зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив (А. Головко); Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

[хоч] кров з но́са. Незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін. — Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко); — Треба нам, кров з носа, командира — в сільраду (І. Микитенко); До сходу сонця ми кров з носа повинні бути в таборі (І. Головченко і О. Мусієнко); [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький).

крути́ти в но́сі кому і без додатка. Кому-небудь дуже не подобається щось, надовго запам’ятовується комусь або що-небудь неприємно вражає когось. Годувалася вона [Оришка] тим, що у місяць видавали .. Спершу все те крутило у носі.., а як не стало чого збувати, .. почала і не таке їсти (Панас Мирний); Всім колективом скажемо .. таке слово, від якого б їм до самого скону в носі крутило (М. Ю. Тарновський).

крути́ти / покрути́ти но́сом. Виражати незадоволення ким-, чим-небудь, відмовлятися від когось, чогось; вередувати. — Так от, сину .. Ліпшої дівки, як у Тупала, тобі не знайти. Завтра їдьте, і не думай крутити носом (Є. Кравченко); Тадик схопився на ноги і пішов до поліцаїв. — Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? — засумнівався Гошка (Григорій Тютюнник). попокрути́ти но́сом (якийсь час). — Так розсердилась, що вже ж, думаю, і обзиваться не буду. Так він попокрутив носом днів зо два (А. Тесленко).

лиша́ти / лиши́ти з но́сом кого, жарт. Обдурювати, перехитровувати когось. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав “з носом” зайд-карателів (В. Земляк); — Страх не люблю, коли мене лишають з носом… (Василь Шевчук). — Ні, не дурні були ви з Еппелкросом, Що не дали себе лишити з носом Отим обшарпанцям! (Переклад М. Лукаша і О. Мисика).

лиша́ти / лиши́ти з но́сом кого, жарт. Обдурювати, перехитровувати когось. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав “з носом” зайд-карателів (В. Земляк); — Страх не люблю, коли мене лишають з носом… (Василь Шевчук). — Ні, не дурні були ви з Еппелкросом, Що не дали себе лишити з носом Отим обшарпанцям! (Переклад М. Лукаша і О. Мисика).

лиши́тися (залиши́тися, оста́тися і т. ін.) з но́сом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т. ін. Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач); — Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п’ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик, — ми залишилися з носом (В. Добровольський).

лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять [люди] з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Пилип-з-конопель уже носом ловив окунів, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (О. Ільченко). лови́ти но́сом окунці́в. Звикла в селі лягати разом з курми, прокидатися з першими півнями, вона сиділа в кухні і ловила носом “окунців” (З газети).

лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять [люди] з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Пилип-з-конопель уже носом ловив окунів, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (О. Ільченко). лови́ти но́сом окунці́в. Звикла в селі лягати разом з курми, прокидатися з першими півнями, вона сиділа в кухні і ловила носом “окунців” (З газети).

лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять [люди] з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Пилип-з-конопель уже носом ловив окунів, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки (О. Ільченко). лови́ти но́сом окунці́в. Звикла в селі лягати разом з курми, прокидатися з першими півнями, вона сиділа в кухні і ловила носом “окунців” (З газети).

ма́ти му́хи (му́ху) в но́сі, жарт. Бути неврівноваженим, вередливим і т.ін. Мама її трохи дженджурилася: емігрант, мовляв, бабій… Її мама взагалі мала мухи в носі (В. Бабляк).

ма́ти му́хи (му́ху) в но́сі, жарт. Бути неврівноваженим, вередливим і т.ін. Мама її трохи дженджурилася: емігрант, мовляв, бабій… Її мама взагалі мала мухи в носі (В. Бабляк).

ма́ти спи́чку в но́сі, жарт. Бути тямущим, кмітливим, розсудливим. — Еге, Дмитре, видать, що мати тебе в голову не била, маєш спичку в носі (Є. Гуцало).

му́хи в но́сі гра́ють у кого, жарт. Хтоcь гордовитий, пихатий, задерикуватий і т. ін. Сит Бассім — то хлоп не швайка! Гордий трохи, та се байка — Грають мухи в носі, бач (І. Франко).

на комари́ний ніс. Дуже мало, незначною мірою. Минало красне літо, а до мети наблизилися, вважай, лише на комариний ніс (Василь Шевчук).

на но́сі. Скоро, незабаром. Он свято на носі: багата кутя, Різдво (Панас Мирний); — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Н. Рибак).

натира́ти / нате́рти пе́рцю в ніс кому, жарт. Карати кого-небудь; досадити кому-небудь. Писали [солдати] депутатам у Відень, щоб оступилися за них, а ті вже почали натирати перцю в ніс, кому треба (Переклад С. Масляка); Натер йому перцю в ніс (М. Номис).

натира́ти / нате́рти пе́рцю в ніс кому, жарт. Карати кого-небудь; досадити кому-небудь. Писали [солдати] депутатам у Відень, щоб оступилися за них, а ті вже почали натирати перцю в ніс, кому треба (Переклад С. Масляка); Натер йому перцю в ніс (М. Номис).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не дава́ти / не да́ти собі́ по но́сі гра́ти. Не дозволяти нечемно чи зверхньо поводитися з собою. — Він до мене остро, знаєш, ставиться так, мов він тут пан .. Ну, сим разом я не дав собі по носі грати (І. Франко).

не дава́ти / не да́ти собі́ по но́сі гра́ти. Не дозволяти нечемно чи зверхньо поводитися з собою. — Він до мене остро, знаєш, ставиться так, мов він тут пан .. Ну, сим разом я не дав собі по носі грати (І. Франко).

не з на́шим но́сом. Неможливо через відсутність відповідних засобів, коштів, здібностей і т. ін. — Учителя,— сказав батько,— з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравченко).

не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло. Хто-небудь не повинен втручатися; кого-небудь не стосується щось. Коли дівчина зрозуміла, що то з торгу продають її молодість, ускочила в хату з плачем.— Тату .. Нікуди я не піду від вас…— А це не твого розуму діло! (М. Стельмах); — Послано тебе орати, так ори.— Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну.— Не твого розуму діло (Григорій Тютюнник); — Доки вже вони [багатії] будуть і драти? — Не нашого то ума діло .. Сказано — дай, то й віддай (Панас Мирний); [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (З. Мороз); // Хто-небудь не розуміє, не здатний розібратися в чомусь. — Ет, одчепись! Не твого розуму діло. Неблагочестиво для мене голитись та чепуритись,— одказував Соломії Роман (І. Нечуй-Левицький).

не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло. Хто-небудь не повинен втручатися; кого-небудь не стосується щось. Коли дівчина зрозуміла, що то з торгу продають її молодість, ускочила в хату з плачем.— Тату .. Нікуди я не піду від вас…— А це не твого розуму діло! (М. Стельмах); — Послано тебе орати, так ори.— Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну.— Не твого розуму діло (Григорій Тютюнник); — Доки вже вони [багатії] будуть і драти? — Не нашого то ума діло .. Сказано — дай, то й віддай (Панас Мирний); [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (З. Мороз); // Хто-небудь не розуміє, не здатний розібратися в чомусь. — Ет, одчепись! Не твого розуму діло. Неблагочестиво для мене голитись та чепуритись,— одказував Соломії Роман (І. Нечуй-Левицький).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

не потика́ти но́са, перев. куди, жарт. Не з’являтися, не бувати де-небудь; не заходити кудись. — А там ще зима: сніг, морози. І знову сиди в хаті, не потикай носа (Панас Мирний); — Хіба я влада? Так, заложник якийсь. Іще за дня сяк-так. А вночі й носа не потикай. От і доводиться хитрувати (П. Колесник). поткну́ти но́са. — Полізли, жевжики, у таку страшну печеру, що я, старий, побоявся б у неї носа поткнути,— пояснив учительці Харитон Макарович (Ю. Мокрієв).

не потика́ти но́са, перев. куди, жарт. Не з’являтися, не бувати де-небудь; не заходити кудись. — А там ще зима: сніг, морози. І знову сиди в хаті, не потикай носа (Панас Мирний); — Хіба я влада? Так, заложник якийсь. Іще за дня сяк-так. А вночі й носа не потикай. От і доводиться хитрувати (П. Колесник). поткну́ти но́са. — Полізли, жевжики, у таку страшну печеру, що я, старий, побоявся б у неї носа поткнути,— пояснив учительці Харитон Макарович (Ю. Мокрієв).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло. Хто-небудь не повинен втручатися; кого-небудь не стосується щось. Коли дівчина зрозуміла, що то з торгу продають її молодість, ускочила в хату з плачем.— Тату .. Нікуди я не піду від вас…— А це не твого розуму діло! (М. Стельмах); — Послано тебе орати, так ори.— Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну.— Не твого розуму діло (Григорій Тютюнник); — Доки вже вони [багатії] будуть і драти? — Не нашого то ума діло .. Сказано — дай, то й віддай (Панас Мирний); [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (З. Мороз); // Хто-небудь не розуміє, не здатний розібратися в чомусь. — Ет, одчепись! Не твого розуму діло. Неблагочестиво для мене голитись та чепуритись,— одказував Соломії Роман (І. Нечуй-Левицький).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); [Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

ніс у ніс (до но́са). Впритул; дуже близько один до одного. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька зіткнулася майже ніс у ніс Із хлопцем (М. Рильський); Неквапливо повернув [Дмитро] назад, ступив з десяток кроків і ніс до носа зштовхнувся з Голоблею (Ю. Збанацький).

ніс у ніс (до но́са). Впритул; дуже близько один до одного. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька зіткнулася майже ніс у ніс Із хлопцем (М. Рильський); Неквапливо повернув [Дмитро] назад, ступив з десяток кроків і ніс до носа зштовхнувся з Голоблею (Ю. Збанацький).

ніс під се́бе. Засоромитися, злякатися. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Сл. Б. Грінченка).

ніс у ніс (до но́са). Впритул; дуже близько один до одного. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька зіткнулася майже ніс у ніс Із хлопцем (М. Рильський); Неквапливо повернув [Дмитро] назад, ступив з десяток кроків і ніс до носа зштовхнувся з Голоблею (Ю. Збанацький).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

[до] но́са [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

ти́кати / ткну́ти но́сом кого, фам. 1. В гострій формі дорікати комусь за що-небудь. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (А. Головко).

2. у що. Звертати увагу, дивитися на що-небудь. Пан походжає, як чорногуз. Нагнувся, ткнув у покіс носом (М. Коцюбинський). но́са ти́цьнути до кого, куди. Вона [Настя] цілий день підтикана, бігала то на двір, то до клуні, то до хати. Їй ніколи до машини носа тицьнути, хоча страх хочеться (У. Самчук).

но́сом ри́бу ву́дити. Дрімати; спати сидячи. Вартовий, очевидно, не чекав якоїсь напасті, бо спокійно собі вудив носом рибу (З газети); Настя не квапилась швидко вертатись. Вже Зінька куняла, дрімала, носом удила [вудила] рибу.., а Настя не приходила (І. Нечуй-Левицький).

ню́хом чу́ти / почу́ти що. Підсвідомо здогадуватися про щось, передбачати що-небудь. Абдулаєв, Митяй і Тимко повзуть далі. Абдулаєв нюхом чує, що в хаті хтось є (Григорій Тютюнник); Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко). но́сом чу́ти. — Я носом чую її підступи та підкопування під нас,— говорила писарша (І. Нечуй-Левицький); Підлість чую носом (Р. Іваничук).

обвести́ / обво́дити за ніс кого. Перехитрити, обманути когось. Не міг просто повірити, що отой гонивітер .. здатен перехитрити, обвести за ніс вимуштруваного гестапівського вовкулаку (І. Головченко і О. Мусієнко); — Нащо гарячкувати? Може, й справді нас за ніс обвели, то треба послухати людей. Люди завжди правду кажуть (Ю. Бедзик); Їх, малих [дітей], не раз обводили за ніс, добре, що вони цього ще не розуміли (З газети).

обвести́ / обво́дити за ніс кого. Перехитрити, обманути когось. Не міг просто повірити, що отой гонивітер .. здатен перехитрити, обвести за ніс вимуштруваного гестапівського вовкулаку (І. Головченко і О. Мусієнко); — Нащо гарячкувати? Може, й справді нас за ніс обвели, то треба послухати людей. Люди завжди правду кажуть (Ю. Бедзик); Їх, малих [дітей], не раз обводили за ніс, добре, що вони цього ще не розуміли (З газети).

обкрути́ти довко́ла но́са кого. Перехитрити, спритно обдурити когось. — Ну, Крумке просто молодець. Отак обкрутив довкола носа англійців (Ю. Бедзик).

обтира́ти но́са кому, фам. Ростити, виховувати когось. — Ви мені носа не обтирали, а на мою бесіду можете так потакувати .. Сварка починала вже ставати бійкою (В. Стефаник).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не розповзлися. А ви, дівчатка, слухайтеся Нюсі і не вішайте носа на квінту (В. Козаченко); Успіхи китайської Народної визвольної армії були такі величезні, що американські реакціонери повісили ніс на квінту (Ю. Смолич). опусти́ти носи́ (про багатьох). Подекуди помітно засмучених декламаторів: стоять, понуро опустивши носи (С. Васильченко). пові́сити ву́ха. Зачав страмить [голова] людей, що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (К. Гордієнко).

ора́ти но́сом, жарт. 1. Бути невеселим; журитися, сумувати. — А чого, козачко, ореш носом? Мо, вдома що сталося? — допитувався дід (Я. Качура).

2. що і без додатка. Падати обличчям вниз у що-небудь, на щось. Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко).

лиши́тися (залиши́тися, оста́тися і т. ін.) з но́сом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т. ін. Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач); — Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п’ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик, — ми залишилися з носом (В. Добровольський).

під (пе́ред) [са́мим] но́сом. 1. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось. Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (Укр.. присл..); Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко); — Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа). під самі́сіньким но́сом. Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський).

2. тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под. Тихо, нерозбірливо. Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував… (М. Коцюбинський); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович).

під (пе́ред) [са́мим] но́сом. 1. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось. Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (Укр.. присл..); Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко); — Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа). під самі́сіньким но́сом. Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський).

2. тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под. Тихо, нерозбірливо. Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував… (М. Коцюбинський); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович).

пиндю́чити ніс (вульг. мо́рду) зневажл. Поводитися чванливо, бундючно. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (П. Гулак-Артемовський); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію [компанію] з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (І. Карпенко-Карий).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде [люди], і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підлата́ти ніс кому. Побити кого-небудь, пошкодивши обличчя. — Гляньте-бо, хлопці, як ляшки-панки сковзаються! — сміявся сотник ..— Посковзайтесь трішечки ще, а ми вам носи підлатаємо (М. Старицький).