-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив німува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   німу́ймо
2 особа німу́й німу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа німува́тиму німува́тимемо, німува́тимем
2 особа німува́тимеш німува́тимете
3 особа німува́тиме німува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа німу́ю німу́ємо, німу́єм
2 особа німу́єш німу́єте
3 особа німу́є німу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
німу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. німува́в німува́ли
жін. р. німува́ла
сер. р. німува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
німува́вши

Словник синонімів

МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИзаст.,НІМО́ТСТВУВАТИзаст.;ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИрозм.,ПОМО́ВКУВАТИрозм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). - Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, - він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); - Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).