МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИзаст.,НІМО́ТСТВУВАТИзаст.;ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИрозм.,ПОМО́ВКУВАТИрозм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). - Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, - він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); - Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).